Історія письменника, чиї книжки розлетілися по всьому світі і стали бестселерами. Але з чого усе почалося?! З двох дешевих золотих кружалець за 15 доларів.

Одного літнього вечора 1970-го року чоловік перевернувся на бік і запитав свою дівчину, чи хотіла б вона вийти за нього.
Дівчина поглянула на нього і сказала, що зараз пізно, завтра про це поговорять. Хлопець погодився і заснув.
Зранку дівчина зразу мовила, що це погана ідея, але погодилась. Ідея справді була дуже поганою, як визнає чоловік, а саме тому що Табіта Спрюс ще не закінчила навчання, а він тільки випустився з університету і не міг знайти роботу вчителем, працював поки в промисловій пральні з невеликою зарплатою. У нього були лише дві пари спідньої білизни, дві пари джинсових штанів і пара туфель, ще й на додачу, проблеми з випивкою… У них були кредити на навчання і ніяких грошей. Проте двоє вирішили таки одружитися і датою обрали: 2 січня 1971 року.

Восени вони сіли в автобус, що їхав до Старого Міста, місця, де жила Таббі. Там у Багнорі знаходився ювелірний магазин Дейз. Коли вони зайшли всередину, то одразу попросили показати їм найдешевший комплект обручок. Продавець лише вдавано посміхнувся і поклав на стіл пару тонких золотих смужок за 15 доларів.

Чоловік дістав гаманець і заплатив. Дорогою додому він сказав: «Ці кільця залишать зелені сліди на пальцях». На що Дейз відповіла: «Надіюсь, ми будемо разом настільки довго, щоб дізнатися про це…».
Через два місяці і два тижні приблизно вони одружилися. На чоловікові був костюм, трохи не його розміру, який він позичив у майбутнього брата дружини. А його краватка була пречудова, якою б пишався сам Джеррі Гарсія. Його дружина була одягнута в голубому брючному костюмі, який залишився після весілля її подруги, коли вона була там за дружку. Виглядала вона неймовірно і водночас боялася. Потім вони поїхала на празнування весілля. Це був спеціальний прийом на його машині, старому Б’юїку, коли вони їли бутерброди з тунцем і пили газовану воду. Чоловік весь час торкався безіменного пальця на лівій руці, настільки це рішення багато значило для обох і стільки всього воно змінило.

Через декілька років, може через три чи п’ять, вони точно не знають… Тоббі мила посуд і обручка зісковзнула і впала в умивальник, а потім полетіла вниз у зливний отвір. Чоловік зразу ж спробував віднайти її, але йому це не вдалося і все, що він знайшов це шпильку. Так вони втратили обручку. Хоча на той момент вони могли позволити купити і дорожчу, і витонченішу, але Тоббі не хотіла і лише ридала за тією смужкою. Вона була безцінна, всього-на-всього 8 доларів без ціни. Дешева золота смужка, що була свідченням справжнього кохання. 

Згодом у чоловік досяг блискучої кар’єри, він написав світові бестселери і заробив не мало грошей, але він ніколи не знімав цю дешеву каблучку від 2 січня 1971 року. Це схоже на пісню в стилі кантрі, але як-не-як це дещо більше. Каблучка завжди нагадувала про їхнє минуле: невеликий будинок, погана плита, шум по ночам, скрипучі сходи і плакат над раковиною. «Друже, мені здається у нас не залишилось сил» — ось, що писало на плакаті. Все через що вони пройшли слугує доказом, що у них було рівно нічого, але водночас було все. Каблучка не дозволяє забути, що те яка річ цінна і яка дорога не є одним і тим самим.
Пройшло 42 роки, а зелений слід досі не з’явився.
Це була історія Стівена Кінга.

Оцініть статтю
Джерело
Історія письменника, чиї книжки розлетілися по всьому світі і стали бестселерами. Але з чого усе почалося?! З двох дешевих золотих кружалець за 15 доларів.