Після вибору дочки мені залишилося тільки… молитися!

У молодому віці Марина втратила свого коханого чоловіка і залишилась сама виховувати двох прекрасних дочок, Анну і Ольгу. Вона завжди була сильною та вольовою жінкою, яка вміла впоратися з усіма труднощами життя, що на неї насипалися.

Марина присвятила своє життя вихованню та підтримці своїх доньок. Вона працювала денно і нощно, щоб забезпечити їм достойне життя та навчання. Часом бувало дуже важко, але материнська любов та наполеглива праця давали їй сили продовжувати йти вперед.

З роками дівчата зростали і ставали впевненими молодими красунями. Анна почала зустрічатися з хорошим хлопцем Назаром, який наразі покликав її заміж. Однак опинився на передовій, що перешкодило планам юної пари. Анна, незважаючи ні на що, вирішила поїхати до свого коханого. Вона цьогоріч закінчила медичне училище і була вільною. Її знання і сила будуть потрібні там — так вважала дівчина. Єдине, як пояснити це матері, на долю якої випало не так і мало різних хвилювань.

На превелике здивування  мама, нишком обтерши сльозу, все-таки з розумінням поставилася до задуму доньки. Хоч і серце болісно защеміло. Жінка знала, що Василь гідна пара для її дочки. І не могла заборонити дочці бажання підтримати його в таку важку годину. Знала, що її ніщо не стримає, бо від народження була рішучою і впевненою у своїх кроках. Хоча, хто його зна, як правильно? Може, варто Анну зупинити, поки не пізно? Все-таки не на курорт їде вона.  Анна молода, зелена, не зовсім усвідомлює про що йдеться. Хай би ще побула біля матері. Билася у сумнівах Марина…

Настала довгоочікувана мить прощання, коли Марина з сльозами на очах проводила Анну до поїзда. Вона обійняла її і сказала: «Моя кохана донечко, пам’ятай, що ти завжди матимеш мою любов і підтримку. Рухайся вперед і бережи себе! Я пишаюся тобою і водночас дуже хвилююся за тебе. Я молитимусь Богу, щоб оберігав вас обох. Дзвони!».

Далі Анна говорити не могла. Сльози здушили горло. Вона ще раз пригорнула дочку до себе і не своїми ногами повернулася додому.

Анна обіцяла за можливості телефонувати та писати щоденно.  Її серце було  сповнене вдячності та поваги до своєї неймовірно сильної та незламної матері.

Сум  і тривога за свою доньку, яка поїхала до свого коханого, постійно жили тепер у серці Марини. Вона щиро молилася і вірила, що  у її дітей буде все добре. Вона вимолить для своїх донечок щасливе майбутнє. Марина була переконана, що  поки жива, доти мусить бути міцною опорою та незламною силою для своїх дітей, завжди готовою підтримати їх у будь-який час.

Марина розуміла, що важливо зараз підтримати Анну. Вона знала, що дочка вибрала не простий шлях. Водночас її вибір відображав сильну волю дівчини та безмежну любов до свого нареченого. Марина розділила її бажання бути поруч з ним на цій небезпечній місцевості, хоч як це для неї було не легко.

Для Марини тепер важливими були скупі вістки від дочки Анни і щоденна молитва за дітей, тепер уже трьох — Анну, Назара й Ольгу.

 

 

Оцініть статтю
Джерело
Після вибору дочки мені залишилося тільки… молитися!