Батьки мого чоловіка — прекрасні люди, які дуже нам допомогли на початку нашого сімейного життя. Відразу після весілля вони запропонували нам з Тарасом переїхати до них у великий особняк. Я була на сьомому небі від щастя, адже раніше я жила в однокімнатній квартирі й про таку розкіш могла лише мріяти. Доглядати за таким великим будинком було дуже не просто, але свекруха у всьому мені допомагала. Однак вже через два роки вони вирішили, що будинок залишать нам, а самі переїдуть жити до моря. Ось тоді я й зрозуміла, які підводні камені ховаються за життям у великому будинку…
Усі родичі та знайомі почали мені заздрити, коли дізнались, що я живу тепер в елітному особняку. У їх уяві в мене тепер не життя, а просто казка! Велика територія, розкішний двоповерховий будинок, фруктовий сад, власний басейн, а пікнік з барбекю можна влаштовувати тепер хоч щодня! Ось тільки ніхто чомусь не думає про те, скільки зусиль потрібно докласти, щоб підтримувати такий будинок і територію в чистоті та порядку!
Коли я лише переїхала сюди, то теж бачила в основному тільки позитивні сторони такого життя, але швидко зрозуміла, що помилялась. Щоб провести поверхневе прибирання у домі, мені потрібно витрати майже цілий день, а якщо генеральне, то, мабуть, і двох не вистачить, а це ще без миття вікон. Двічі на тиждень я стараюсь протирати в кожній кімнаті пил, пилососити та мити підлогу, але навіть після таких, здавалось би, простих маніпуляцій почуваюсь дуже виснажена. Крім того, потрібно ще приготувати їжу та допомогти чоловіку на дворі та в саду. Мені сумно від усвідомлення того, що все моє життя звелось до прибирання у домі.
Про те, щоб народити дитину, я навіть боюсь зараз думати! У мене і так часу ні на що не вистачає, а що ж буде, коли в нас хтось з’явиться?
Звісно, коханий мій теж не байдикує, та постійно щось робить на вулиці: то басейн чистить, то газон косить, то дерева доглядає. Проте більшу частину дня він проводить на роботі, тому домашні клопоти стосуються більшою мірою лише мене. Я вже пропонувала йому найняти домашню робітницю, адже ми можемо собі це дозволити, але він категорично проти. Каже, що не потерпить чужої людини в домі. На його думку, я просто перебільшую, бо раз свекруха колись давала собі раду, то значить і я зможу.
Словом, я вже не уявляю що й робити. Щодня я згадую своє безтурботне життя у квартирі й мені хочеться плакати. Прошу чоловіка переїхати, але він нічого й слухати не хоче. Невже єдиний вихід це розлучення? Усе інше в наших стосунках мене цілком влаштовує…
