Багато людей займаються благочинністю. І в тому числі. Я вважаю, що допомагати іншим потрібно, бо ти ніколи не знаєш в якій ситуації можеш опинитись і хто тобі допоможе. Тому я і ще декілька моїх подруг, друзів та знайомих створили групу в соціальній мережі, в якій можна було дізнатись про останні новини, кому потрібна допомога і тому подібне. Та якщо ми знаходили людей, яким потрібна була допомога – обов’язково надавали цю допомогу кожен в міру можливостей.
Знаєте, є люди яким реально потрібна допомога, наприклад погорільці. Але і достатньо людей, які вважають, що всі поголівно зобов’язані їм допомагати. Ось і на нашому шляху трапились такі особливі особи. І саме після них моє бажання допомагати іншим похитнулось.
Але давайте перейдемо до самих подій. Одна з подруг дізналась, що в нашому місті є багатодітна сім’я. Крім того, що вони мають трьох дітей, так мама чекає зараз четвертого або четверту радість. Ми вирішили допомогти сім’ї, бо ж в самих діти давно повиростали, а речі залишились, тому якраз багатенько зібрати вийде.
В цілому ми зібрали речі по знайомих, а також кинули оголошення, на яке відгукнулось багато хороших людей. Так ми зібрали майже новий та новий одяг, багато різних іграшок для малюка, горщик і навіть була пара, яка віддала візочок в прекрасному стані. Деякі люди давали гроші.
І ось, нарешті прийшов час їхати з подарунками в багатодітну сім’ю. Я відвозила речі, так як в мене машина. Зі мною поїхали ще дві мої подруги. По дорозі одна з них розповіла, що вартувало б ще зібрати допомогу молодій сім’ї, яка також чекає дитину, бо нещодавно в квартирі сталась пожежа. Ми зійшлись на тому, що як тільки віддамо багатодітній сім’ї речі – одразу візьмемось за допомогу погорільцям.
Ми були впевнені, що нашій допомозі будуть дуже раді, але нажаль ми жахливо помилялись. Ми приїхали і нам одразу відкрила майбутня мама. Вона не привітавшись одразу трохи грубовато сказала:
-Давайте, показуйте, що там понапривозили!
Вже на цьому моменті ми піднапряглись відчувши, що щось не так. Ми дали їй глянути на речі, вона грубо повідкривала пакети, почала перебирати їх і різко сказала:
-Ви чого милого мені цього мотлоху привезли?! Думаєте раз мені потрібна допомога, то ви можете мені всяке старе та ношене привозити?
Тут відпала щелепа у всіх нас трьох. Що? Ми привезли жінці допомогу з майже нових речей, а вона це мотлохом називає? Де межа людської нахабності?
-Пані, тут майже всі речі практично нові. Навіть візочок у прекрасному стані. – почала пояснювати я.
-Візочок? – вона глянула на нього і її лице скривилось від відрази. – Ось ця розвалюха – прекрасний стан?! Ви серйозно?! – перейшла на крик жінка. – Знаю я таких «помічників» як ви! Позабирали все найкраще собі, а мені якийсь старезний мотлох дали!!! – мало не верещала вона.
-Послухайте, в нас малих дітей нема, то й нема сенсу забирати щось собі. – чомусь виправдовувалась моя подруга.
-Так-так, візьму і повірю вам, а як же! – не зупинялась вагітна.
Тоді я вже не витримала такого відношення і сказала:
-Знаєте, я бачу, що допомога вам не особливо то й потрібна. Тому ми залишаємо лише ось цей пакет. – вказала я на пакет з речами та іграшками. – Думаю вам цього має бути достатньо, бо ж з трьох попередніх дітей сто відсотків залишились речі. А це все, що ми зібрали відвеземо погорільцям, які також чекають на маля, але про допомогу не просять і жінка вагітною ходить працювати на дві роботи, а не сидить, нічого не робить і чекає, що їй допоможуть, так ще й вимагає все ідеально куплене лишень з магазину!
Після цих слів вона було набрала побільше повітря в легені, щоб почати кричати, але ми вже взяли в руки сумки та коляску, які встигли принести на шостий поверх, в той час як її чоловік просто сидів та не допомагав приносити те, що принесли спершу для його дитини.
Вона щось ще кричала нам в слід, поки ми сідали в ліфт, але ми вже не слухали і думали як зв’язатись з погорільцями, щоб відвезти це все.
Згодом ми повідомили всіх людей, які надали допомогу, про ситуацію і що речі будуть надані іншій родині, яка справді цього потребує. Коли відвезли речі молодій сім’ї, яку застала така біда – вони було неймовірно вдячні і навіть хотіли заплатити за візочок, але ми переконали їх, що не потрібно цього. А згодом ми допомогли зробити ремонт в їхній квартирі, щоб молода матуся могла спокійно приїхати після пологів в нормальну квартиру та відпочити від цього важкого дійства.
