Після розмови з дівчинкою, яка була взята в родину, я зрозумів, що не все так однозначно, як здавалось на перший погляд.
Поруч зі мною, на лавці в міському парку Тернополя, сиділа пятирічна дівчинка. Вона, розгойдуючи ніжками, розказувала мені про своє життя:
Я ніколи не бачила тата, бо він покинув мене і маму, коли я ще зовсім мала була. А маму не стало рік тому. Дорослі тоді казали, що вона відійшла у Вічність.
Дівчинка поглянула на мене допитливо та продовжила:
Після похорону до нас приїхала тітка Оксана це сестра мами. Мені пояснили, що вона дуже шляхетно вчинила, що не віддала мене в дитячий будинок. Сказали, що тепер тітка Оксана стала моїм опікуном і я житиму з нею.
Дівчинка замовкла, опустила голову й знову почала свою розповідь:
Після переїзду тітка Оксана одразу взялася наводити порядок у нашому домі: всі мамині речі вона позбирала й поставила в куток, хотіла й викинути їх. Я почала плакати й просити не робити цього. Тоді вона залишила мені мамині речі, і зараз я сплю в тому кутку. Ввечері лягаю на мамині речі, і мені здається, ніби вона поруч. Там тепло і затишно.
Щоранку тітка Оксана готує мені щось поїсти. Не вміє вона так смачно, як мама, але просить з’їсти все, що є. Я їм, бо не хочу її засмучувати, розумію, що вона старалась. Вона не винна, що не може готувати, як моя мама. Потім вона відправляє мене гуляти, і я маю повернутись додому лише коли стемніє. Тітка Оксана дуже, дуже добра!
Вона любить хвалитись мною перед іншими тітками, котрі часто приходять до нас на гостину. Я їх зовсім не знаю, але вони постійно у нас. Тітка з ними пє чай, розповідає смішні історії, хвалить мене гарними словами й пригощає нас усіх карамельками та тістечками.
Після цих слів дівчинка зітхнула й сказала:
Я б не змогла їсти тільки солодощі увесь час. Тітка ще ніколи не сварилась на мене. Вона добра до мене. Якось вона подарувала мені ляльку правда, лялька трохи поламана: ніжку має забинтовану і одне око примружене все життя. Моя мама ніколи не дарувала мені поламані іграшки…
Дівчинка зірвалась з лавки й застрибала на одній ніжці:
Мушу бігти, бо тітка казала, що сьогодні прийдуть нові тітки, й перед тим треба гарно вбратись. Ще обіцяла смачний медівник після гостей! До побачення!
Дівчинка побігла геть, а я ще довго сидів і думав. Всі мої думки крутились навколо доброї тітки Оксани. Я міркував, у чому ж суть цієї доброти? Для чого їй потрібно, щоб усі вважали її шляхетною? Невже можна байдуже дивитись, як мала дитина кожну ніч спить на підлозі, загорнута в речі дорогої мами
Життя вчить: важливо не лише виглядати добрим у чужих очах, а й робити добро заради дітей не на показ, а щиро.
