Нещодавно мій хлопець зробив мені пропозицію руки та серця. Усе було дуже романтично, ми полетіли на відпочинок до Туреччини й там на березі моря усе й трапилось. Я була на сьомому небі від щастя. На цю поїздку ми збирали кошти цілий рік, адже нам обом лише 21 і ми ще навчаємось в університеті, де власне й познайомились.
Ми з Сергієм вже рік живемо разом, тому вирішили, що прийшла пора узаконити наші стосунки та будувати власну сім’ю, без допомоги батьків. Ми обоє ще з першого курсу працюємо та забезпечуємо себе більшою мірою самостійно. Звісно не обходиться без допомоги моїх батьків: то продуктів домашніх з села передадуть, то гроші перешлють, то одяг куплять, а часом і за оренду квартири заплатять.
Батьки мої живуть у селі, але обоє мають доволі хорошу роботу. Сергій їм відразу дуже сподобався, мовляв, перспективний юнак. Вони колись теж починали з самих низів, але разом змогли побудувати щасливе життя. На їх погляд, нічого жахливого в одруженні у двадцять один рік немає. В селі ми жити не хочемо, тому тато пообіцяв, що буде підтримувати нас фінансово, допоки ми не встанемо на ноги. За що я йому дуже вдячна.
Коли ми повернулись з Туреччини, то першим ділом поїхали до батьків Сергія. Він сказав, що нас будуть раді бачити. Звісно, я дуже хвилювалась перед знайомством з майбутньою свекрухою, але діватись було нікуди — треба їхати. Проте там на мене чекав неприємний сюрприз.
З’ясувалось, що мама Сергія на нас зовсім не чекає, адже зайнята влаштовуванням особистого життя. В будинок нас впускати жінка відмовилась, у неї там романтична вечеря, тому на ніч довелось йти до сестри Сергія, яка мешкала неподалік.
На ранок прийшла майбутня свекруха. Вона ще з порогу заявила, що категорично проти весілля, її сину ще зарано одружуватися, бо він не достатньо допоміг своїй сім’ї. Я спершу не зрозуміла, що має на увазі жінка, а тоді вона пояснила: у їх сім’ї діти зобов’язані до весілля фінансово допомагати матері, щоб віддячити за ті роки, коли вона утримувала їх. Свекруха сказала, що Сергій повинен спершу закінчити університет, а тоді хоча б з років п’ять попрацювати на неї, бо їй ремонт треба зробити, вода у дім не проведена, двері нові потрібні…
Мене чужі сімейні проблеми не дуже цікавлять, але наскільки мені відомо з розповіді нареченого, батько їх покинув ще у дитинстві, а матір всі роки тільки те й робила, що влаштовувала особисте життя. Сергій з сестрою майже все дитинство провели у бабусі, адже матері не було до них ніякого діла. Мама ж хіба що стверджувала, що її єдина надія на щасливе та заможне життя — це її діти.
Стала свекруха дорікати нам і за поїздку до Туреччини. Вона була розлючена, що її син потратив такі шалені гроші на якусь подорож, замість того, щоб їй ремонт зробити. Сказати, що я була здивована таким докором — не сказати нічого. Так, будинок у неї й дійсно старенький та потребував ремонту, але до чого тут ми? На подорож ми заробили власними силами та не взяли у свекрухи ні копійки! Їй нещодавно виповнилось всього сорок три роки — молода, здорова жінка, невже вона не в стані сама собі заробити?
Одним словом, поїздка до свекрухи виявилась в край невдалою. Ми приїхали оголосити радісну новину про заручення, а натомість нам відмовили у благословенні! Крім того, мати Сергія заявила, що без батьківського благословення не бачити нам щасливого подружнього життя.
І як я маю вчинити у такій ситуації? Невже і справді без батьківського благословення не можна одружуватися?
