У лікарні, після своїх других пологів, мені довелося поділити палату з циганкою на ім’я Ляля. Їй було тридцять три роки, і це вже були її треті пологи. Вона пережила втрату двох немовлят у минулому, але на цей раз все обійшлося благополучно завдяки допомозі лікарів.
—Моя радість була безмежною, коли побачила, що мій хлопчик народився живим і здоровим, — радіє вона.
Ляля була дуже втомленою, але одночасно щасливою, що її дитина жива й здорова. Спочатку наші малюки перебували під постійним наглядом лікарів, і ми могли поспілкуватися і дізнатися більше один про одного. Пізніше, коли діти зміцніли, нам дозволили забрати їх до палати. Ляля дуже турботливо й ніжно ставилася до свого малюка. Вона безмежно його кохала. І коли я хвилювалася за свого синочка, вона мене заспокоювала.
Ляля розповідала про те, що живе разом із чоловіком у невеликому селі поблизу нашого міста. У них невеликий город, з якого живуть. Все, що вродиться, вони продають у місті і заробляють на життя.
— Коли дуже сутужно, я йду на вулицю і прошу в людей гроші на прожиття, — сумно зізнається циганка.
Незважаючи на те, що Ляля — дуже турботлива мати, вона змушена жити в складних умовах. Її чоловік заробляє співом у приміських електричках. Незважаючи на скромний дохід, вони намагаються забезпечити свою сім’ю всім необхідним.
Ляля хвилюється, як буде тепер, коли в них появився маленький синочок. Чи їм вистачатиме на хліб і одежу? При цьому вона демонструє приклад сильної волі та посвяченості, як мами, так і дружини. Можливо, в майбутньому їм пощастить знайти кращі можливості для проживання і покращити свої умови життя.
За час, поки ми перебували в лікарні, я пізнала її з хорошої сторони. Мені направду було її дуже шкода. Я дуже хотіла їй чимось допомогти.
Сталося так, що нас виписали в один день. Мій чоловік приїхав забрати мене. У Лялі не було автомобіля. Вона повідомила, що додому поїде громадським транспортом. Я попросила свого чоловіка, щоб він завіз Лялю з немовлям у її село. Так ми попрощалися. У Лялі не було мобільного телефона, і я не могла тримати зв’язок з нею. На прощання тихцем всунула їй в руки сотню гривень — для малого на харчування.
