Після одруження я вже не міг займатись вихованням свого племінника, який був майже повнолітнім парубком.
Мені було всього 17 років, коли старший брат приніс нам додому свого сина. Він сказав, що рідна мати від дитини відмовилась, бо цей “байстрюк” їй був не потрібен. А брат сам був мало зацікавлений у житті синочка, тому досить швидко поїхав від нас у невідомому напрямку.
Ми довго не могли повірити, що брат на таке взагалі здатен. Надіялись на його добре серце, що він все-таки згадає про малятко. Але пройшло декілька років, а на порозі так ніхто і не з’явився. Тому мама подала заяву на позбавлення батьківського права для них обох, і записала на себе опікунство.
З моменту появи племінника у нашому домі у мене нічого не виходило з дівчатами. Я рідко виходив гуляти, а якщо і виходило з кимось познайомитись, то дівчина ніяк не розуміла чому я нянчусь з чужою дитиною. Одного разу чергова красуня сказала, що вона ще прийняла б це, якби племінник був мені рідним сином. Але те, що він кличе мене “татком”, абсолютно ненормально.
Щоб Сергійко ріс щасливим хлопчиком, ми вирішили переїхати до передмістя. Там мого брата та його колишню дівчину ніхто не знав, і малюк не знав би жахливої історії свого народження. Поки мама була на роботі, я після коледжу одразу біг додому до Сергійка. Вільного часу для друзів чи дівчат у мене не залишалось.
Проте через три роки, якраз Сергійко мав йти в садочок, мама наша померла. Та брат навіть тепер не з’явився. Передчуваючи біду, мама залишила житло мені, оформивши усі документи.
Я не можу передати як було важко виховувати дитину, коли ти сам тільки став дорослим і почав самостійне життя. Гарної освіти мені отримати не вдалось, тому і працював на мало оплачуваній роботі. Коштів заледве вистачало на найнеобхідніші речі. Та я з усіх сил старався виховати Сергійка самостійним і відповідальним чоловіком. Мені здавалось, він не був обділеним моєю турботою та любов’ю. Однак варто було з’явитись його батькові на горизонті, усі мої старання як рукою зняло.
Думаю, братові було просто знайти нас, про що говорили його останньої марки машина і дорогий мобільник. Сергійко навіть уві сні про такий не мріяв. Племінник тримався всього день, а тоді почав звинувачувати мене в усіх смертних гріхах. Кричав, що я спеціально забрав його далі від батька, бо я не здатен ні роботу нормальну знайти ні сім’ю створити. Заодно і Сергійове життя поламав, бо татко точно б краще за ним доглядав і забезпечив би усім необхідним. Цей кошмар тривав більше двох місяців з обох сторін — від Сергія та від мого брата. А потім вони обоє зникли.
Перший час я не міг знайти собі місця. Робота валилась з рук, зовсім зник аппетит. Я намагався зрозуміти в чому я провинився перед племінником, але в голову нічого не приходило. Більша частина мого життя пройшла з Сергійком, а тепер його більше не було в моєму домі.
Мої страждання одного дня закінчились. Колега з адміністративного корпусу вже давно робила різні натяки, але я їх старався ігнорувати. Думав, що одинак з племінником підліткового віку їй точно буде зайвим. Та й як розповісти про неї Сергійкові не міг придумати. Зате тепер мої руки були розв’язані, і якось я запросив Надю на побачення. Мені дуже подобалась її присутність поруч зі мною, і через місяць я запропонував їй жити разом. І в один прекрасний день ми дізнались, що нас чекає поповнення.
- Я дуже хвилююсь за здоров’я дитинки, адже ми вже зовсім не юні!
- Надя, та ти що! Ми ще за двома підемо! Які ті роки? — заспокоював я кохану.
- Так, я згоден з Вашим нареченим. Ви обоє абсолютно здорові, в прекрасному віці і можете спокійно народжувати! — запевнив наш лікар.
- Отже, вирішено — будемо батьками!
Ми одразу взяли шлюб, повністю перевезли Надіні речі в мою квартиру. В неї була власна, але вирішили її здавати, оскільки це було вигідніше. Надіна квартира була в історичному районі міста, тому коштувала на порядок дорожче.
Якось ми вирішили пройтись по магазинам перед пологами, та перед самим виходом зіткнулись у дверях з моїм братом. А за спиною у нього стояв мій племінник Сергій і невідома молодиця.
Брат почав одразу жалітись як несправедливо повелась з ним дружина, яка забула, що у своєму віці вона потрібна лише йому. Дітей більше вона не хотіла, тому Сергія зустріла за скрипом в зубах. А потім випадково сталось, що її доросла донька завагітніла від брата. І ніхто ні про що б не дізнався, якби заможна дружина не захотіла перевірити хто батько її онука перед написанням заповіту. Одразу й вигнала з будинку усіх трьох.
Підозрюючи, що молодий чоловік з нею лише через гроші, вона оплатила найкращих юристів, аби розлучення пройшло без розподілу майна. Залишилась без усього і дочка. Колишня дружина відібрала у нього навіть автомобіль та телефон, якими він так гордився.
Брат зайшов здалека, розмито почав натякати про спільне проживання у моїй квартирі. Я зразу обірвав його розмови, і ми ледь не вчинили бійку. Брат став просто божевільним після моїх слів. Погрожував відібрати квартиру через суд, адже тут жила і його мати. Я також прогнав їх усіх.
Немає більше моїх сил тягнути цю сімейку на своїх плечах, ще я дяки ніякої. Я вже маю власну сім’ю, повинен бути опорою для своєї дружини і майбутньої дочки. Тим більше для неї я точно буду завжди найкращим батьком, а вона моєю підтримкою!
