Мої батьки познайомились у школі. Мама вчилася в шостому класі, а батько в восьмому. Він не звертав на маму уваги. Сприймав її, як подругу. Вони багато часу проводили разом. Мама росла і, з маленької дівчинки, перетворилася в гарну дівчину. Струнка фігура, довге світле волосся та сірі очі затьмари розум сотні хлопцям. До мами залицялиця кожен день. В її кімнаті завжди стояли свіжі квіти, а на кухні виділили окрему поличку для солодощів. Батько не виключення, він теж закохався в маму. Вона не сприймала його, як хлопця. Вони дружили давно, тому мама навіть не думала про романтичні стосунки з батьком. Вона часто пропадала на побаченнях. Про всі події в своєму житті розповідала найкращому другу, тобто — моєму батьку. Він слухав, з болем у серці.
Батко довго приховував свої почуття. Коли мамі виповнилось вісімнадцять, вона зустріла Андрія. Закохалась в нього без тями. Батько не міг спокійно дивитися, як його кохана покидає його. Він вирішив боротися за своє щастя. Батько два роки бігав до мами, але йому вдалося закохати її в себе.
Мамі виповнилось 21, а батьку — 23, коли вони побралися. Я з’явилась через рік їхнього сумісного життя. Стосунки батьків не можна назвати стабільними. Вони прожили мирно два роки, а потім почалися постійні «сімейні драми». Мама приймала подарунки від інших чоловіків, приїжджала додому на чужих машинах та спілкувалася з безлічю незнайомих чоловіків. Не знаю, це було звичайне кокетство чи мама крутила з ними романи. Батько закривав на все очі. Він вперто робив вигляд, ніби у шлюбі проблем немає.
Я стала свідком всіх сварок. Вони починались стандартно. Мама приходила з букетом або довго з кимось розмовляла по телефону. В розмовах з незнайомцями вживала пестливі слова. Батько терпів шість років, але зірвався. Він вирішив робити те саме, що мама. Вони ходили на побачення з різними людьми, приходили пізно, а про мене постійно забували. Батьки розходились та сходились знову. Я жила, то з татом, то з мамою. Бабусі і дідусі не знали, що відбувається за закритими дверима нашої квартири. Для них батьки розігрувли спектаклі під назвою «Щаслива сім’я». Вони гарно вдягалися, привозили частину своїх речей в одну квартиру та обіймалися весь вечір. Бридко згадувати.
Шлюб розпався. Мені виповнилось тринадцять і мене нудило від постійних «сімейних пригод». Батько поїхав від нас. Раз в місяць платив аліменти і писав два-три повідомлення на тиждень. Мама довго не сумувала. Вона, в свої тридцять чотири, виглядала бездогано. Її залицяльник старший за неї на шість років. Мені він одразу не сподобався. Зіграла дитячя ревність. Не хотілось мені з кимось ділити маму та й вона з рідним батьком розійшлася декілька тижнів тому. Я засуджувала маму, а, разом з нею, її залицяльника.
Григорій швидко змінив мою думку про нього. Він поважав маму. Відносився до неї з ніжністю та оборежністю. До мене поступово знаходив підхід. Ми разо слухали мою улюблену музику, яка йому сподобалась. Вперше побувала в кінотеатрі саме з Григорієм, а не з батьками. Ми ходили в парк, куштували нові смаки морозива, дивились разом комедії. Я могла підійти до відчима з домашнім завданням або звернутися за порадою. Він завжди допомагав.
Сумно усвідомлювати одну істину: мої батьки піклувалися про мене менше, чим чужа людина. Шлюб з Григорієм тривав три роки. Я сподівалась на мирне життя. Мама більше не ходила на побачення аби з ким, але їй сумно жилося. Звичайне сімейне життя — не для неї. Мені в радість випити гарячого чаю, а мамі закохати в себе чергово чоловіка. Може я перенаситилася сантабарбарою в дитинстві.
Григорія любила більше, ніж рідних батьків. Він сприймав мене, як рідну дитину. Відчим став для мене вірним другом та товаришом. Коли мама подала на розлчення, я озвіріла. Чого їй в житі бракує? Спаскудила один шлюб, а тепер руйнує інший!
В чому суть. Мама зустрілася з батьком і в них зав’язався роман. Він поклявся їй у вічному кохані, а вона розвісила вуха і прибігла до нього. Вони хочуть, як колись, жити в трьох. Ставлять ціль — почати життя з чистого листа. Нехай починають без мене. Я залишуся з відчимом.
Мама досі не вірить. Вона намагається переконати мене змінити рішення, але з мене досить. Мій відчим гарна та добра людина, яка подарувала мені дитинство. З батьками нема ніякої стабільності. Їхні відносини суцільна загадка. Від «кохаю», до «ненавиджу» менше кроку. Я хочу нормально вчитися, відпочивати, відчувати любов та турботу і без страху приходити додому.
