Ми з чоловіком прожили 17 років у шлюбі. Нещодавно на світ з’явилась наша 3 дитина, довгоочікуваний синочок. Та не пройшло й пів року, як мій чоловік заявив, що любить іншу жінку — мою найкращу подругу.
Свого чоловіка я знаю дуже довго. Наші батьки були хорошими друзями та й жили ми по сусідству. Я була молодшою за Василя, то ж довгий час він сприймав мене не інакше, ніж сусідку та доньку батьківських приятелів. Але у випускному класі він неначе прозрів та помітив, що я вже доросла та красива дівчина.
Після закінчення школи ми почали зустрічатись, а коли мені виповнилось 20 зробив пропозицію. Чоловіком він був прекрасним, а коли народились діти я стала найщасливішою людиною.
Ми не планували дітей так скоро, але вже через неповний рік після весілля, зрозуміла, що чекаю дитину. Та коли народилась наша донечка, ми аж світились від щастя. Василь виявився прекрасним батьком та чоловіком. Наполіг на тому, щоб я не кидала навчання, а закінчила хоча б бакалаврат, а сам перевівся на заочну форму навчання та влаштувався на роботу. Батьки його запропонували пожити в них і ми охоче погодились. З мамою Василя я не завжди знаходила спільну мову, але нам це не заважало.
Незабаром на світ з’явилась наша друга донечка, що зблизило нас ще сильніше. Чоловік працював на високооплачуваній роботі й ми змогли купити велику квартиру близько центра міста. А потім створили і свій бізнес.
Нашими сусідами по сходовій клітці виявилась молоде подружжя. Ми швидко знайшли спільну мову. Юля виявилась дуже милою та привітною, часто кликала у гості та питалась поради стосовно маленької донечки, адже сама була ще зовсім юна. Незабаром ми стали хорошими подругами.
Ми почали дружити родинами, але відверто кажучи, ми з Юлею були ближчі, ніж наші чоловіки. Я могла обговорити з нею все на світі, ми кожних вихідних вибирались вдвох кудись на каву, ходили за покупками та й загалом проводили багато часу разом. Ми були найкращими подругами.
Ми часто вибирались кудись і цілими сім’ями: то на море, то в гори, то у ліс та й за кордон бувало літали.
Пройшло так майже 10 років. Коли я втретє завагітніла, мені було вже 35. Проблем з грошима у нас не було, сімейний бізнес процвітав то й сумнівів не було чи народжувати.
Але вагітність видалась дуже складною. Весь час я була дуже втомлена, постійно клонило в сон, тіло ламало, навіть у лікарню клали, а потім і взагалі сказали, що потрібно затриматись там до самих родів, щоб не було ускладнень для мого здоров’я. Але врешті-решт на світ з’явився здоровий синочок.
На виписку чоловік приїхав на дорогому авто з написом «Дякую за сина!» та величезним букетом білих троянд.
За той час, що мене не було вдома Василь став іншою людиною. Ми більше не проводили разом час, вдома його майже не бувало та і дітям уваги не приділяв. А якось заявив, що подає на розлучення, адже в нього з’явилась інша.
А пішов мій чоловік не до абикого, а до моєї найкращої подруги Юлі! І ось так я опинилась у ситуації, де залишилась з трьома дітьми без чоловіка та найкращої подруги. Усе майно чоловік залишив нам, а сам став винаймати квартиру з Юлею. А донька її залишилась з колишнім чоловіком.
Офіційно Василь і досі залишається моїм чоловіком, адже згідно з законом поки дитині немає 1 року розлучитись складно. І не дивлячись на його підлий вчинок, я й досі люблю його та сподіваюсь, що він повернеться. Не розумію, чому він так вчинив, можливо, вина лежить на мені? Як повернути Василя в сім’ю?
