Всі ці чотири роки, що я провела в шлюбі з своїм чоловіком, я думала, що ми одружились саме через велике кохання один до одного. Але це виявилось зовсім не так і розповім вам чому.
Ми були разом рік до весілля. Через рік після одруження я народила чоловіку сина. Правда… всі домашні клопоти були лише на мені. Але це б не було так сильно важко, якби ми жили в місті у квартирі. А ми живемо в приватному будинку за містом. Тому на мої плечі окрім роботи та клопотів з сином додаються побут та праця в городі.
Чоловік ж вже давно ставиться до мене… ну не так, як хотілось би, щоб чоловік відносився до своєї дружини. Він завжди такий суворий, холодний, лінивий, сухо відповідає і завжди ніби не в настрої. Вже й не пам’ятаю, коли востаннє він сказав мені якесь ласкаве слово, чи подарував квіти. Такого він не робить навіть на моє день народження, тому навіть не треба заїкатись, про те, щоб чоловік робив це просто так.
Потім сталось те, чого я боялась – він почав цікавитись дружиною нашого сусіда, в якого була ділянка поруч. Вона красива, молода, завжди доглянута та енергійна. Ну так, не те що я – жінка яка важко працює на роботі, а потім приходить на другу зміну додому і на третю на город. Жінка, яка так втомлюється, що часто протягом дня немає як присісти, не те що виділити час на догляд за собою.
Мій чоловік ніколи не допомагав мені на городі, чи вдома, чи з сином. А ось як почав заглядатись на сусідську дружину – то в неї був мало не щодня. То дрова поколоти допоможе, то воду принесе. Він, можна сказати, весь свій вільний час проводить там, а додому приходить лише переночувати. Мене це все дуже сильно дістало і я вирішила все йому виказати. Я сказала все, що думаю на одному диханні і у відповідь почула наступне:
-Послухай, я одружився, щоб дружина за мною доглядала. Ти не варта тих квітів та подарунків, твоя межа – доглядати за мною, господарством та сином. Якщо тобі щось не подобається – то можеш валити куди очі дивляться!
Мені було дуже образливо. Я так старалась для нього бути ідеальною дружиною, а виявилось, що я звичайний обслуговуючий персонал для нього… Тоді я взяла себе в руки, зібрала всі речі, документи, забрала сина та поїхала жити до батьків. Я подала на розлучення та відсудила в нього будинок. Він відмовився платити аліменти, тому не боровся за будинок та пішов гуляти зі всіма, хто подобався.
Зараз я успішна жінка, з дуже хорошою роботою. Я можу спокійно забезпечити собі клінінг та доставку їжі з ресторану. Я продала будинок та купила спершу одну квартиру, а ще одну купила на гроші, що залишились та додала свої накопичення і тепер здаю її в оренду. Тепер я не дозволяю нікому використовувати мене як прислугу та зневажливо до мене ставитись.
