Підбіг офіціант і запропонував забрати кошеня, але здоровенний чоловяга підняв пухнастого малюка, який гірко нявчав, і посадив на сусідній стілець:
Будь ласка, тарілку для мого котячого друга! І найкраще мясо, яке маєте!
Одягнімо щось сміливе, майже як у справжніх молодих мавок, й рушаймо до найдорожчого ресторану. Себе показати і чоловіків оцінити
Так рішуче сказала одна з трьох подруг директорка престижної приватної гімназії в Києві. Професія зобовязувала, і розумних слів у неї завжди вистачало.
Цим мавкам було по тридцять пять. На їхню думку, це ідеальний вік для коротких спідниць і блузок, що більше підкреслюють переваги, ніж приховують їх. Глибокі вирізи, бездоганний макіяж повний бойовий комплект.
Обрали ресторан відповідний: гучний, статусний і дуже дорогий у самому центрі Львова. Витрати в гривнях їх не лякали. Забронювали стіл, зручно розсілися, і вже ловили захоплені погляди чоловіків, а ще незадоволені погляди їхніх супутниць.
Розмови, як годиться, крутилися навколо головного чоловіків. Мрії, очікування, вимоги. Кожна чекала свого ідеалу: високого, спортивного, красивого і, звісно, заможного. Щоб носив на руках, виконував забаганки, не набридав балачками і не примушував до хатньої рутини. А ще, якби він мав шляхетне походження взагалі досконало!
Тільки не такі, як ось ті
Подруги перезирнулися і кивнули на трійцю веселих, трохи огрядних чоловіків з залисинами. На їхньому столі стояв бокал пива, чипси, гора вареників з мясом, а говорили вони про футбол і риболовлю. Сміх гучний, щирий, без церемоній.
Жах.
Ну й несмак.
Ой, фе.
Вердикт був одноголосний: небарвисті, грубуваті, без жодної шляхетності й зовсім не для таких яскравих панянок. Та саме тоді трапилось те, що повністю змінило настрій вечора.
В дверях зявився Він чоловік, який приїхав на яскраво-червоній Теслі останньої моделі.
Граф Олександр Воробець-Горобець! голосно оголосив офіціант біля входу.
Подруги напружились, як мисливські суки на слід.
Високий, стрункий, з благородною сивиною, в костюмі, пошитому на замовлення видно, коштував цілий статок у гривнях. Діамантові запонки, білосніжна сорочка все ідеальне.
Ох
Та це просто чудо
Ммм
Декольте ще більше нахилилися вперед, а погляди стали вже відверто закличними.
Оцей справжній чоловік, прошепотіла одна.
Граф, красень і мільйонер, підхопила друга. Я, до речі, з дитинства мріяла про відпочинок у Ялті
Третя мовчала, але її погляд був промовистішим за будь-які слова.
Минуло менше десяти хвилин і панянок запросили до графського столу. Вони йшли урочисто, з легким презирством на інших гостей, особливо на ту веселу трійцю.
Граф був стриманим, вів світську розмову, розповідав про прадавній рід, маєтки під Львовом і колекції картин. Між подругами зростала напруга кожна розуміла, що запрошення на продовження вечора отримає лише одна.
Трохи розрядили ситуацію страви: омари, таці морських делікатесів, для вина стара Траса Мукачева. Панянки їли, кидали в графа млосні погляди й уже фантазували не про ресторан. Щоки червоніли виглядали особливо гарно.
Граф теж блищав жартував, розповідав історії з життя київської еліти, і подруги вже геть не зважали, де саме він захоче продовжити вечір.
Поза рестораном був невеликий сад. Із залу пахло так смачно, що аромат приманив навіть туди. Скоро від звідти випірнув маленьке сіре кошеня худе, голодне. Воно пройшло між столами і сиділо просто біля графових ніг, сподіваючись на їжу.
Дарма.
Граф скривився. Без вагань штовхнув кошеня ногою. Мало не впало аж до столу, де сиділа та весела трійця. В залі тиша.
Терпіти не можу цих брудних бездомних тварин, голосно кинув граф. У мене в маєтку лише породисті собаки і найкращі коні.
Офіціант поспішив:
Все владнаємо, перепрошуємо
Він пішов до столу з пивом, але один із чоловіків уже підвівся. Гігант, майже два метри, обличчя налилось червоним, кулак стискається, друзі намагаються його зупинити.
Він мовчки підняв кошеня і посадив на стілець.
Тарілку для мого пухнастого товариша! гучно сказав. Найкраще мясо негайно!
Офіціант зблід і помчав на кухню. В залі оплески.
Одна з мавок без слів встала, підійшла до велетня і мовила:
Підсунься. І замов дамі віскі.
В графа одразу пропав дар мови.
Через хвилину до них приєдналися дві інші подруги, нагородивши графа презирливим поглядом.
З ресторану виходили вже не разом. В одній компанії було троє: чоловік, жінка і сіре кошеня.
Минув час. Тепер перша з подруг дружина того самого велета, власника великої інвестиційної компанії у Львові. Дві інші за його друзями, знаними адвокатами. Весілля справили в один день.
Тепер у колишніх мавок зовсім інше життя: пелюшки, кулінарія, прибирання. У всіх майже одночасно народились донечки.
А щоб інколи сходити в улюблений ресторан, у вихідні чоловіків відправляють на футбол чи риболовлю, викликають няню й знову збираються поговорити про своє. Про жіночі справи. І, звісно, про чоловіків.
А графа Олександра Воробця-Горобця за рік заарештували. Гучна справа шлюбний аферист, який ошукував довірливих жінок.
Справжніх чоловіків це, на щастя, не стосується.
Я говорю саме про ту трійцю із животиками, залисинами, без блиску і помпи, але з по-справжньому шляхетним серцем.
Ось так.
А інакше ніяк.
