Дівчина стояла з іншого боку огорожі. Не було жодних сумнівів у її намірі скочити з моста…
На самому початку нічного чергування «швидка» привезла молодого чоловіка. Його автомобіль зіткнувся із позашляховиком на перехресті. Після багатогодинної операції пацієнта відвезли до реанімації, а хірург Оксана Миколаївна в ординаторській записувала в карту перебіг операції.
— Кава, Оксано Миколаївно. — Досвідчена медсестра Ганна Іванівна поставила на край столу чашку з кавою.
— Дякую. Коли пацієнт прийде до тями, покличте мене, — не відриваючись від записів, сказала Оксана Миколаївна.
— Відпочиньте, поки є можливість. Наче поки тихо.
— Самі знаєте, таке початок чергування нічого доброго не обіцяє, — заперечила Оксана Миколаївна.
І як у воду дивилася. Не встигла допити кави, як привезли нового пацієнта. Під ранок Оксана ледве трималася на ногах і заснула прямо за столом, схиливши голову на папери. І тут же її розбудила Ганна Іванівна, повідомивши, що пацієнт після аварії прийшов до тями.
Оксана могла б сказати, що її чергування скінчилося, пацієнта огляне інший лікар, вона впевнена, усе буде добре, але встала і пішла до реанімації. Не в її правилах йти додому, не дізнавшись, як почувається прооперований нею пацієнт.
Під лампами денного світла лінолеум у коридорі блищав, немов водна гладь. Оксана тихо увійшла до палати. Вчора вона його не розгледіла, а сьогодні побачила досить привабливого чоловіка, опутОксана глянула на нього, і раптом серце забилося швидше — перед нею сидів той самий хлопець, що колись врятував її від відчаю, а тепер вона врятувала його, замикаючи коло долі, яке звело їх разом знову.
