Христина народилася у невеличкому селі на Хмельниччині у простій родині. Багатіями її батьки не були, та змалечку дівчина бачила повагу та любов у їх стосунках і мріяла створити таку ж дружну та щасливу сім’ю, коли тане дорослою.
По закінченню школи постало питання, що ж робити далі.
— Лишайся, доню, куди ти поїдеш? Де родився — там згодився, тут тебе всі знають, і город маємо, рідна хата, — переконувала дитину мама.
Але однокласниця та найкраща подружка Христини була переконливішою. Аня хотіла подавати документи до медичного і припрошувала подругу з собою, мовляв, що тут в селі робити? Ні освіти не отримає, ні життя не побачить, жодних перспектив. І Христина поїхала. Аня до медичного коледжу так і не потрапила — забракло балів, а от Христя пішла на курси, вивчилася на перукаря і отримала сертифікат.
Наступного дня після закінчення курсів йшла вулицею великого і досі до кінця не зрозумілого міста і думала, куди ж податися далі. Помітивши салон краси, дівчина вирішила випробувати своє везіння і пішла дізнаватися за роботу. Привітна дівчина-адміністратор одразу ж провела її до власниці на співбесіду, де Христина почула від доглянутої поважної пані, що вакансій в салоні зараз немає, але її впевненість та бажання працювати вразило жінку, тому її можуть взяти поки що на пів ставки, а згодом буде видно.
Вже наступного дня Христина вийшла на роботу, а її перший клієнт — Михайло — став з того дня постійним клієнтом, а згодом і хлопцем. Молоді та щирі вони були по вуха закохані одне в одного, ходили в кіно, гуляли міськими парками і все не могли наговоритися! Але закоханість Михайла не тривала довше року — він зрадив дівчині і Христина мусила відволіктися на щось, аби заглушити біль. Вона вступила на заочну форму навчання до педагогічного університету і присвятила весь свій час роботі та навчанню.
На сесії в кінці третього курсу дівчина познайомилася з Костею. Хлопець був старшим на три роки, саме закінчував магістратуру на її факультеті. Вони почали спілкуватися, згодом симпатія переросла у взаємне кохання, а через два роки Костянтин зробив коханій пропозицію. Христина була щасливою з чоловіком, але їй хотілося стати матір’ю, а Костя зізнався, що не хотів би дітей найближчим часом, мовляв, вони ще замолоді і недостатньо міцно стоять на ногах. Згодом чоловік отримав пропозицію переїзду закордон на роботі і пара весь час сварилася — Христя не хотіла нікуди виїжджати, вона хотіла справжню сім’ю і дітей. Одного вечора після чергової розмови з чоловіком, дівчина зібрала речі та останнім автобусом поїхала в село до мами.
— Оце так сюрприз! Ти чому не попередила, я б вареників наліпила, тато твій якраз вишню вже всю обірвав, — здивувалася мама раптовому приїзду доньки. — Ти надовго взагалі в гості?
— Надовго, мамо. Назавжди.
Через день після приїзду доньки сталася велика неприємність — захворіла корова, тож мама покликала ветеринара.
— О, привіт, Христинко. Як там місто? — поцікавився Олексій. — Ти у відпустку приїхала?
— Ні, я додому повернулася. Спокійно мені тут і добре.
Відтоді Льоша ледь не щодня заходив до них оглянути корову, все розпитував дівчину про міське життя, плани на майбутнє, а як літо добігало кінця, носив їй яблука зі свого саду. Олексія в селі всі поважати, після смерті дружини він один виховував двох синів, крутився так, щоб і заробляти достатньо, і господарство тримати, і дітей навчати — всьому давав раду.
Незабаром Христина та Олексій одружилися, і у них народилася донечка. Хлопці прийняли нову маму без ревнощів, з відкритою душею, у всьому намагалися їй допомагати — скучили за жіночою ласкою. Тепер у них саме така сім’я, про яку дівчина мріяла ще з дитинства, а вдома панує любов та повага.
