В мене з свекрухою завжди були складні відносини. Ну не склалось, не прийняла вона мене. Але є ще одна проблема. Вона часом влаштовує неприємні ситуації. Одну з таких ситуацій я вам сьогодні розповім.
Свекруха покликала мене та дітей на свій ювілей. Чому лише мене та дітей? Чоловік поїхав у командировку. Якщо чесно, я взагалі не хотіла їхати, але все ж погодилась. Придбала дорогий набір посуду, знайшла глиняний, ручної роботи та почала готуватися до поїздки.
За день до її дня народження я зателефонувала та повідомила на якому автобусі ми з дітьми приїдемо, приблизний час та попросила забрати нас, адже зупинка на трасі, а від зупинки до села де вона живе досить велика відстань, приблизно 7-8 км.
І що ви думаєте? Ми приїхали до тієї зупинки, а там… НІКОГО! Осінь, дощ, я з двома дітьми, а вона не приїхала і нікого не відіслала. Яка ж я була зла, але чомусь не здивована. Думаю добре, нехай, зараз я їй зателефоную. І звісно ж ні вона ні свекр не беруть. Я тут просто поаплодую.
Ще й діти почали плакати, що хочуть їсти та в туалет. І тут я зрозуміла, що треба вирішувати зараз, адже ніхто за мною не приїде. Я викликала таксі, а так як в селі таксі нема, то таксі я замовила з сусіднього міста. А це на хвилиночку за 20 кілометрів від тієї зупинки.
Поки їхало таксі я вирішувала, куди мені тепер їхати, до свекрухи, щоб подивитись їй прямо у вічі, чи все ж поїхати додому? Я жінка принципова, тому поїхала до неї. Приїжджаю, а біля подвір’я повно машин. І кожна спокійно могла мене забрати з дітьми з тієї клятої зупинки.
Я зайшла у подвір’я та зустріла свекруху:
-Ой! А ви приїхали? – «здивовано» та єхидно сказала вона.
-Уявляєте! Приїхала, хоча хтось обіцяв забрати мене з дітьми з зупинки.
-Йой, я й забула, така забудькувата останнім часом. – хитро і трохи по злому усміхнулась вона.
-А як забули, я ж вам дзвонила разів 20?
-Так телефон певно в хаті залишила, а готую я ж в літній кухні.
-А свекр чому не брав?
-Та не знаю, він теж може десь його залишив та й забув де.
-Та ви що? – з явним сарказмом здивувалась я. — Йой, біднесенькі, а ми тут злимося через таку дрібницю! Всього ж лиш приїхали на пусту трасу в зливу! Забагато очікували від вас, адже приїхати за внуками це ж так важко. – надалі використовуючи сарказм сказала я.
Можете засуджувати мене, через мою манеру відповіді їй, але я вже не витримала. Я завжди терпіла всякі такі її «сюрпризи» та різного роду приниження. А що ще гірше це все відбувалось і з моїми дітьми, яких вона, до слова, не любила. Вони ж не діти її донечки, а значить «другосортні».
Я поклала перед нею той клятий набір посуду та пішла. Таксі, яким я приїхала, ще не встигло виїхати з села, тому я одразу ж поїхала додому. Зла, але рада, що сказала їй те, що хотіла. Найбільше мені образливо через дітей. Якщо не любить мене, то хоча б дітей в свої інтриги не впутує.
Після цього, коли я вже приїхала додому, свекруха разів 4-5 телефонувала мені, але я не брала телефон. Я ні чути ні бачити її не бажала.
