Перед порогом храму мою наречену зупинив інший чоловік! І не дарма — вона носила під серцем його дитину! Такого не очікував ніхто, а особливо я сам. Якби ж я знав завчасно про її вчинок, все могло статись інакше.
Нещодавно я переїхав в зовсім чуже мені місто, а додому навіть повертатись не хочу. Лише батьки мене провідують час від часу. І все через мою колишню наречену.
Батьки народили мене пізно, бо довго не могли мати дітей. Попри це виховували мене в суворій дисципліні. Мабуть, хотіли, щоб я виріс достойною людини. Але не дивлячись на строгість виховання, я завжди відчував їх любов до мене.
Навчався як усі в школі, посередньо. Чесно кажучи, граніт науки давався мені важко. А от робота по господарству приносила неабияке задоволення. З дитинства я допомагав татові щось відремонтувати, чи випасти корів, чи привезти сіна на зиму худобі. Дуже любив доглядати за нашими кроликами. Пізніше і мама навчила приготувати вечерю і прасувати білизну. Коли підріс, то вже міг замінити обох батьків по господарству, щоб вони мали більше відпочинку.
Коли отримав атестат зрілості, то на вищу освіту навіть не розраховував. Великих статків батьки не мали, але ніколи не тримав за це на них образи. Вони завжди мене підтримували, вчили нікого не осуджувати. Я й поїхав навчатись у технікум в нашому районі, за годину їзди від рідного села. Хотів бути ближче до батьків, щоб і надалі їм була від мене якась поміч.
Додому приїжджай кожні вихідні. Робив усю роботу по дому, та й з хлопцями до клубу встигав забігати.
Бувало, що дівчата проходу не давали. Все ж таки я був не найгіршим парубком. Але ніхто з них мені не подобався. Дівчата були мої односельчанки, тому я знав про них майже всі їх секрети. Потім мене вже не чіпали, говорили, що я дуже перебірливий і мені важко догодити.
Проте досить швидко моє парубоцтво закінчилось, коли я зустрів ту єдину. Вона була на першому курсі сусіднього коледжу. Оксану я запримітив з першого погляду. Важко було цього не зробити — струнка, з довгою косою. Коли вона йшла, чоловіки навколо шиї звертали услід. Я довго не міг повірити, що вона погодилась піти зі мною на танці. Але ми з кожним днем проводили все більше часу разом, і я потім, що також їй сильно сподобався. Згодом ми стали не розлий вода.
Моя мама перша зауважила мою задумливість. Я рідше став приїжджати, довго не міг заснути, та й гулянки з друзями мене вже мало цікавили. Тато пізніше жартував, що якась панянка приворожила мене у місті. Проте вони помилялись: Оксана жила за два села від нашого. Та я довго відмовчувався, хотів ще перевірити наші стосунки і впевнитись у її почуттях.
Кожну вільну хвилину ми проводили удвох. Разом ходили на вечірки, подорожували лише вдвох, залишались один в одного у гуртожитку. Я навіть не думав, що можна бути настільки близькими друзями з коханою дівчиною. Оксана ще й радувала мене постійно смачною випічкою на обідніх перервах. Я повірив, що кращої за неї не знайду.
Одного разу я розповів батькам про нас з Оксаною. І їх одразу почало цікавити питання з онуками, коли вони вже зможуть бавити їх. Я заперечував усі натяки, бо вона ще ж зовсім юна, тільки перший курс закінчує.. Але в глибині серця уявляв Оксану у весільному платті. Вірив, що вона моя половинка. Хіба ж може бути щось більше за таку любов?
На нашу першу річницю ми відвідали ресторан. Хотілось вишуканого свята. І раптом Оксана ошарашила мене радісною новиною. Виявилось, що вона чекає від мене дитину. Мабуть, щасливішого за мене не було жодної людини на планеті в той момент. Я одразу запропонував їй виходити за мене. На мою радість, вона прийняла пропозицію.
Через тиждень я поїхав до своїх батьків з новинами, а Оксана до себе додому. Дуже хвилювався, поки їхав. Та мої батьки вже не могли дочекатись знайомства з невісткою. Було вирішено відвідати їх наступних вихідних.
Коли ми родиною зайшли в Оксанин дім, всіх до одного не покидало напруження. Та за столом хвилювання пройшло. Наші батьки на диво швидко знайшли спільну мову. Татусі пішли у двір дивитись техніку, а матусі наші перешіптувалися, хто ж народиться — хлопчик чи дівчинка, а може двійко. Все пройшло якнайкраще.
По дорозі додому, батьки хвалили мою Оксану наче рідну доньку. І сватами були дуже задоволені. Оксана по телефону розповіла, що я теж сподобався рідні. Вони якраз мріяли саме про такого зятя. І з задоволенням приймуть мене у свою сім’ю. Ми були щасливі як ніколи.
До шлюбу почали готуватись одразу. Не хотілось нудного весілля у кафе, вирішили зробити велике, як наших батьків було — в шалаші на подвір’ї. Наше виявилось замалим, тому шалаш поставили в сватів. Вони жили краще за нас, мали просторий двір та гарну хату. Часу для підготовки було мало, оскільки дитинка наша росла не по дням, а по годинам. Щодня була метушня та поїздки на базар за вбранням, продуктами і весільними прикрасами.
Наші батьки все робили разом, допомагали один одному як могли. Вони були наче рідні. Я просто не тямив себе від щастя, не вірив в таке везіння та удачу. Наче увісні все відбувалось. Виявилось, що це справді був сон. Жахливий сон.
Ми вирішили обвінчатись, щоб дитинка народилась в освяченому шлюбі. Тому в призначений день спочатку зареєстрували цивільний шлюб, а тоді усім весіллям попрямували до церкви. Там нас чекали батьки з приготуваннями, священник та решта гостей. Ми повиходили з автомобілів і взявшись за руки направились до храму. Саме тут відбулось найгірше…
Перед порогом храму мою наречену зупинив незнайомий мені чоловік! І не дарма — виявилося моя Оксана носить під серцем його дитину!
Хлопець сказав, що насправді Оксана носить його дитину. Але цурається його, бо він один без батьків. Проте він не хоче, щоб його син жив з чужим батьком. Пригрозив, що буде подавати на встановлення батьківства… Я просто не міг повірити в це. Думав, може, це якийсь божевільний. Такі часто біля храму ходять. Надіявся на це.
Проте Оксана не стала заперечувати його слова, не зупинила цієї брехні, не сказала, що такого не може бути. Спочатку вона просто мовчки стояла, схиливши голову. А коли я потребував у неї відповіді, почала гірко плакати. Сказала, що не хотіла такого завершення, але його слова правдиві. Я не став розпитувати, чому все так сталось. Просто розвернувся і пішов сам додому. Наступні три дні випали з моєї пам’яті…
Через тиждень я забрав документи з технікуму і поїхав до Львова. Там живуть мої друзі. Там же і перевівся в схожий технікум. В рідне село так і не приїжджай з того дня. Що сталось з Оксаною мені не відомо. Батьки самі цю тему не піднімають, а мені страшно запитувати.
Звісно я зустрів нову дівчину. Зовсім не схожу на Оксану. Ця чесна та відверта була одразу. З Оксаною я розлучився дистанційно. Більше не хочу такого повторення, тому зараз я більш уважний і чуйний в нових стосунках.
