Пане, сьогодні в моєї мами день народження Я хочу купити квіти, але в мене недостатньо грошей Я купив хлопчикові букет. А потім, коли прийшов на могилу, побачив цей букет там.
Коли Павлику ще не було й пяти років, його світ розсипався. Мами не стало. Він стояв у кутку кімнати, оглушений плутаниною що відбувається? Чому в домі повно незнайомих людей? Хто вони? Чому всі такі тихі, такі дивні, шепочуться й уникають погляду?
Хлопчик не розумів, чому ніхто не посміхається. Чому йому казали: «Тримайся, малий», і обіймали, але робили це так, ніби він щось важливе втратив. Але він просто не бачив маму.
Батько цілі дні був десь далеко. Не підходив, не обіймав, не говорив ні слова. Просто сидів осторонь, порожній і віддалений. Павлик підійшов до труни й довго дивився на маму. Вона була зовсім не такою, як завжди ніякого тепла, ніякої усмішки, ніяких колискових уночі. Бліда, холодна, застигла. Було страшно. І хлопчик більше не наважувався підійти ближче.
Без мами все змінилося. Сіре. Пусте. Через два роки батько одружився знову. Нова жінка Галина не стала частиною його світу. Швидше, відчувала до нього роздратування. Бурчала на все, знаходила вади, ніби шукала привід для злості. А батько мовчав. Не захищав. Не втручався.
Щодня Павлик відчував біль, який ховав усередині. Біль втрати. Тугу. І з кожним днем все більше й більше хотів повернутися до життя, коли мама була живою.
Сьогодні був особливий день день народження мами. Вранці Павлик прокинувся з однією думкою: треба йти до неї. На могилу. Принести квіти. Білі калли її улюблені. Він памятав, як вони були в її руках на старих фотографіях, сяючи біля її усмішки.
Але де взяти гроші? Він вирішив попросити в батька.
Тату, можна трохи грошей? Мені дуже потрібно
Не встиг він пояснити, як з кухні вискочила Галина:
Що це знову?! Ти вже й у батька гроші випрошуєш?! Ти хоч розумієш, як важко заробити?
Батько підвів погляд і спробувавав її зупинити:
Галю, зачекай. Він навіть не сказав, нащо. Сину, скажи, що тобі потрібно?
Я хочу купити квіти мамі. Білі калли. Сьогодні її день народження
Галина фукнула, схрестивши руки:
Оце так! Квіти! Гроші на них! Може, ще й у ресторан схочеш? Візьми щось з клумби ось тобі й букет!
Їх там немає, тихо, але твердо відповів Павлик. Вони тільки в магазині.
Батько задумливо подивився на сина, потім перевів погляд на дружину:
Галю, іди обід готуй. Я голодний.
Жінка невдоволено фукнула і зникла на кухні. Батько повернувся до газети. І Павлик зрозумів: грошей він не отримає. Жодного слова після цього не пролунало.
Він тихо пішов до своєї кімнати, дістав стару скарбничку. Перерахував монети. Небагато. Але може, вистачить?
Не гаючи часу, вибіг із дому до квіткового магазину. Здалеку побачив у вітрині білосніжні калли. Такі яскраві, майже чарівні. Зупинився, затримавши подих.
Тоді рішуче зайшов всередину.
Тобі чого? недружньо спитала продавщиця, оцінюючи хлопчика. Мабуть, не туди зайшов. У нас іграшок і цукерок немає. Тільки квіти.
Я не просто так Я дуже хочу купити. Калли Скільки коштує букет?
Продавщиця назвала ціну. Павлик висипав із кишені всі свої монети. Сума ледве сягала половини.
Будь ласка благав він. Я можу працювати! Приходити щодня, прибирати, пилити, мити підлогу Тільки позичте мені цей букет
Ти в собі? фукнула жінка з явним роздратуванням. Думаєш, я мільйонерка, щоб квіти роздавати? Забирайся! Або викличу міліцію жебрацтво тут не вітається!
Але Павлик не збирався здаватися. Ці квіти йому були потрібні саме сьогодні. Він знову почав благати:
Я все поверну! Обіцяю! Зароблю скільки треба! Будь ласка, зрозумійте
Оце так артист! так голосно крикнула продавщиця, що перехожі почали обертатися. Де твої батьки? Може, вже час викликати соцслужбу? Чого ти тут один блукаєш? Останнє попередження геть, поки не викликала!
У цю мить до магазину підійшов чоловік. Він став свідком сцени.
Він увійшов у квіткову крамницю саме тоді, коли жінка кричала на збентежену дитину. Його це вразило він не міг терпіти несправедливість, особливо до дітей.
Чого ви так кричите? суворо спитав він у продавщиці. Нападаєте на нього, ніби він щось украв. А він просто хлопчик.
А вам-то що? відсікла жінка. Якщо не в курсі справи, то не втручайтеся. Він ледь не вкрав букет!
Так, звісно, «ледь не вкрав», підвищив голос чоловік. Напали на нього як мисливець на здобич! Йому потрібна допом
