Не кажи дурниць! вигукнула дружина, підносячи зібраний чемодан.
Тоді Зоряна вперше згадала про відеокамеру. Не просто подумала встановила її всюди. Таємничо нічого не сказала Віталію: «Сюрприз буде!» І справді сюрприз вийшов.
Яка ж я щаслива, що заміжня за Вітком, а не за тим незграбним Шурком Ковальчуком! мріяла вагітна Зоряна, розтягуючись у кріслі. Якщо б була в комунальній квартирі за Київським обїзним, то й сьогодні б сиділа в під’їзді!
На думку дівчини, Ковальчук до кращого не здатен. Не дарма його називали не Сашком, а Шурком: «Як корабель називатимеш, так і попливе».
Кому б прийшла на думку називати великого полковника Шурком Македонським? Нікому! Це ж як називати Леніна Володимиром просто не варто.
Але Шурко Балаганов звучить цілком природно! І назва «Операція «Ї» та інші пригоди Олександра» без цього звучала б як дурниця; фільм би провалився. А от «Шурик» вже інша справа.
Вони дружили ще зі школи: обидва хлопці полюбляли милу Зорку, і часто ходили втрою.
Шурко завжди програвав поруч з кмітливим і смішним Віктором, хоча й не помічав цього. Програш не шкодив їхній дружбі Шурко умів дружити.
Тож коли після випускного Зоряна нарешті вибрала Вітка, третій повинен був іти. Шурко залишився третім
Через три місяці, вже в інституті, Вітко її кину закохався в одногрупника. Тоді вона подзвонила Шурку, вперше назвавши його Сашком.
І незмінний Ковальчук примчався: розвеселив її самотність, допоміг вийти з депресії.
Нічого з ним не було і не могло бути Шурко залишався лише другом, а й цього йому вистачало, бо йому було лишень бути поруч із коханою.
Навесні Зоряна закохалася в іншого: Віктор нарешті зник з її серця. Обраним став студент її ж університету, на парутри роки старший Артем. Вони познайомилися в бібліотеці, де ще існує папір і книги.
Шурко відразу став зайвим, його відсунули на задній план, бо вся думка дівчини була зайнята Артемом.
Той незграбний Шурко, який після школи пішов у коледж міського планування, завжди, на думку Зоріни, нес щось безглузде. «Навчуся рікдва, і отримаю професію!» радів він, бо його родина цінувала гроші.
Зоряна вже не задовольнялася клямкою, міцно зшитим хлопцем. Вона хотіла кохання та обіймів, а не його. І скоро це зявилося.
Тема, трохи старша, відкрила їй двері у світ відчуттів. Душа полетіла в рай: вони навіть захотіли одружитися так було добре разом!
Через рік вони вже разом: Артем закінчував університет, Зоряна була на другому курсі. Чому б не підписатися? Тема отримала диплом і вони планували весілля.
Тоді Шурко подзвонив: «У школі вечір випускників. Підеш, Зоре?».
Зоре сказала «так», бо хотіла, щоб Вітко побачив, кого втратила. Вона обовязково похвастається колишньому ухажеру, що скоро весілля!
Шурко вже працював у престижній будівельній компанії, добре заробляв. З Вітком вони залишилися друзями.
Шурко розповів, що колишній коханець теперь вільний і теж планує прийти на випускний.
Вечір назначили на першу суботу лютого. Зоряна підготувала наряд: миле плаття, зверху хутряний піджак, і Шурко підвіз її на власному авто.
Коли вона побачила свою колишню любов, зрозуміла, що обманювала сама себе: нічого не пройшло! Але в глибині щось горіло, чекаючи свого часу. І час настав!
Вітко теж був радий: за півтора роки вона дуже впоралася. Шурко нічого не сказав, а сам нічого не помітив: для нього Зоре завжди залишалася найкрасивішою.
Вони подивилися одне на одне і, мов за домовленістю, вирушили разом до нього. Там наздогнали все, що пропустили. А Шурко залишився третім знову.
Скажімо, весілля з Артемом зірвалося: у серпні вагітна Зоре вийшла заміж за Вітка. Віктор зробив пропозицію!
Тепер очікували першого малюка: УЗД показало, що це дівчинка.
Віктор виявився непоганим чоловіком: після одруження перейшов на вечірню зміну, став курєром зараз це добре оплачувана робота.
Зоре взяла академічну стипендію, склала екзамени за другий семестр третього курсу, а батьки допомагали грошима.
Так склалося звичайне життя щасливої родини.
У встановлений термін у сімї зявилася гарна дівчинка Леночка.
Час минав, настав час навчання Зорі. Дитина росла, вже ходила.
Її не відправили в ясла: хто знає, що там відбувається! Якщо б її образили, малюк не розкаже. Якщо б вона говорила а що?
Тому найняли няню, бо бабусі ще молода і працює, а дідусь? У нього справи інші підміняти підгузки не його робота.
Відбір кандидаток проводила молода мама, і вибір випав на двадцятиидватирічну Агнію, що навчається заочно і підробляє нянею.
У Агнії гарні рекомендації, вона не зовсім симпатична, і це підходило Зорі навіщо собі «ритуал»? Агня попросила трохи меншу плату, і все склалося.
Зоре пішла на навчання, Агнія на роботу.
Няня швидко знайшла спільну мову з Леночкою: дівчинка охоче бігала до неї «на ручки». Якщо б було погано, дитина проявлялася плачем чи криком. Батьки були спокійні.
Під час купання Зоре помітила опрелу, якої не мало бути: це ж не минуле століття з підгузками! Тепер можна змінити памперс за секунду.
Зате Зоре не розповіла Агнії про опрелу бо не знає, чим це може обернутися. Сьогодні на ринку дитячих кремів і присипок безліч, і вона впоралася сама.
Потім лічина заплямувала, довелося викликати педіатра. Діагноз атопічний дерматит.
Леночка мала алергію на деякі продукти, но няня була попереджена. Жоден з цих продуктів дитині не давали їх не було в раціоні.
— Клянуся Христом, клялася Агнія, нічого їй не давала! У мене ж курси медсестри! Можливо, сама щось зі столу украла!
Рік живий і щось украшало? А на інших поверхнях їжі не було Зоре строго стежила.
Чоловік теж заперечував:
— Не кажи дурниць! Зробимо проби на алергени, а поки не вривай себе!
Тоді Зоре знову подумала про відеокамеру, встановила її всюди, та не сказала Віктору сюрприз!
Виявилось, що Леночка практично залишилася сама собі, бо після того, як дружина поїхала вчитися, розпочалось найцікавіше.
Віктор і Агнія займалися «дорослими справами» в спальні, а малеча блукала між кімнатами їх було дві, крім спальні.
У відсутність Зори вдома розкидано було різне «не корисне» в основному чіпси, які дуже любив Віктор, і, виявилось, Агнія теж.
От і їла їх маленька Леночка
До приходу Зори все прибирали! Молодці!
Згодом з’ясувалося, що Агнія була тією інститутською коханкою Віктора першого курсу тією, яку він залишив заради Зори.
Коли він кинував Агнію, дівчина забрала документи з інституту і стала нянькою
Як усе це переплуталось загадка. Можливо, випадково, можливо ні.
Квартира належала батькам Зори, тому влюбленим її не надали.
Няня отримала «дружні» слова з легким лайливим відтінком і розрахунок, чоловік такі ж, і зібраний чемодан з речами: прощення Зоре не планувалося.
Вони пішли разом, і Вітко навіть не спробував вибачитися. Не бачив у своїх діях нічого поганого все «Божий дощ».
Зорі стало нудо: знову «крамолі» вдарили по лобі. Тоді вона згадала про незграбного, але вірного Шурка: ось хто зараз допоможе!
Він прилетить миттєво і розвіє її сум своїми типовими, незграбними жартами, як завжди. Вони й справді потрібні їй!
Але цього разу друг не зміг приїхати:
— Не вийде, Зоре! почула вона замість звичного «Зрозуміло, Зоре вирушаю!».
— Зоре? не зрозуміла Зора: це щось нове! так назвав її Шурко вперше.
— Чому? запитала вона.
— Їду до дружини в пологовий будинок: у мене народився син, тож вибач! швидко сказав Шурко. Нема часу балакати!
І після цих слів розірвався звязок. Раніше це робила вона сама: з Шурком Зора не церемоніла.
«Син? Який син? Яка дружина? Він же любить її, Зору!» подивувалась вона. Але факт залишався фактом: у колеги Ковальчука народився спадкоємець, і йому було явно не до неї
Що ж вона хотіла? Щоб зрілий чоловік стрибав перед нею до пенсії? До речі, Вітко недавно сказав, що його підвищили, і він вже керує якимось відділом
Зоре відчула гірку злість і щось схоже на зраду: усі її залишили! І чоловік, і той, кого вважала другом. Якісь «негідники» хто б міг подумати!
Особливо Вітко. Ось це «біль»! І як так обійтись з власною дитиною? Та й «четвертувати» його недостатньо!
А якби Леночка задихнулася? Вони б не почули з закритої спальні. Які ж, зрештою, «чудеса»!
Шурко, ймовірно, ніколи б їй не зрадив
