Весна. Все цвіте, розквітає, зеленіє. Здавалось прекрасна пора, якою потрібно насолоджуватись. Але «насолоджувались» одного весняного дня далеко не весною, а гучною сваркою в одному з подвір’їв села. Ну як сваркою? Криком Олена, доньки Стефи.
Кричала Олена на батька. Не пускала старого на поріг навіть. А чому вона це робила? Тому що батько їх одинадцять років тому залишив дружину та двох дітей, а сам залишився на заробітках. Проте історія ця не така проста, як ви думаєте.
Остап та Стефа одружилися ще як були дуже молодими. В шлюбі народили двох дітей старшого сина Андрія та молодшу доньку Олену. Остап ж чоловік з «золотими руками», як це називають. Прекрасним столяром він був. Але гроші за роботу не брав, тому люди, щоб подякувати наливали йому, що привело до його пияцтва.
Згодом, коли чоловіки з села їхали на роботу до Чехії Остапа з собою покликали, бо такі майстри там дуже ціняться і гарно заробляють. Ну і поїхав чоловік. Заробляв він дуже добре, але почав помічати, що йому дома не дуже то й раді. Точніше раді, лише коли гроші привозить, а потім дружно чекають, щоб Остап поїхав знову працювати.
І ось, черговий раз, Остап поїхав до Чехії, та коли прийшов час повертатись назад. Але Остап не повернувся. Натомість він попросив друзів з села, які працювали з ним, передати Стефі, що чоловік не повернеться. Він все життя працював на них, а тепер, коли діти вже дорослі та самі стають на ноги він хоче пожити для себе. Тим більше він знайшов жінку, яка справді його любить та поважає.
В свою чергу Стефа дуже сильно горювала. Але не за чоловіком, а за тими грошима, які він мав привезти і міг ще заробити для неї та дітей.
З того часу пройшло біля одинадцяти років. Остап повернувся до хати, яку власними руками побудував. Але на поріг його не пустила донька, яка тепер мешкала тут зі своїм чоловіком. А син його, Андрій, тепер теж на заробітках на сім’ю заробляє в Польщі.
Олена звинувачувала батька, що той покинув їх тоді, а тепер немічний прийшов до хати. А Остапові в той час хотілось просто присісти або ж прилягти, бо з дороги дуже втомився та й хворий був дуже, ледь на ногах тримався.
Вислухав старенький все і не заперечував, він справді їх лишив, але чоловік просто хотів любові та розуміння, а не очікування лише грошей дома, а не його. В підсумку Остап поїхав до рідного села, де народився та виріс. Там в нього сестричка рідна живе Стася. Вона як побачила брата мало не зомліла. Стася спершу не впізнала братика, а потім як зрозуміла, що з ним зробили заробітки плакати почала.
Стася відвезла Остапа в лікарню та поклала в стаціонар лікуватись. Але… Не довго він протягнув, всього тиждень, а потім відійшов у кращий світ. І вийшло, що він приїхав попрощатись зі всіма. Останні його слова були проханням пробачити його, якщо діти мають в серці трохи милосердя для старого батька.
