Ольга Степанівна прийшла до нас в якості практиканта з алгебри і геометрії у другому семестрі одинадцятого класу.
Молоденька дівчина дуже дрібної тілобудови була від нас старшою лише на кілька років. Вона якраз навчалася на четвертому курсі університету.
Я закохався в неї з першого погляду. Як лише вона увійшла до нашого класу. Вже тоді я вирішив ,що вона буде моєю дружиною.
Я не знав, як правильно до неї залицятися, тому і постійно зривав її уроки. Часто вона плакала через мою поведінку і вважала, що не подобається мені.
Але все було навпаки. Я кілька разів навіть намагався запросити її на каву, прямо під час пояснення нею нового матеріалу. І отримував двійки. Не найкращі оцінки в одинадцятому класі, погодьтеся.
Коли Ольга Степанівна проводила останній урок у нас, ми вирішили подарувати їй букет. Звичайно ж з квітами на середину класу вийшов я.
Не знаю, як мені вилетіли ці речення, але я сказав їй, що через п’ять з половиною років ми з нею обов’язково одружимося.
Вона лише гучно засміялася і жартома відповіла, що згідна.
Я успішно закінчив школу, вступив навчатися на економіста. В той же час намагався завжди мати якийсь підробіток. В кінці останнього курсу – я знайшов Ольгу Степанівну в соціальній мережі і запросив її на вручення диплома.
Вона прийшла. От тільки вона була заручена на той момент. Я засмутився, але зробив їй свою пропозицію при всіх і нагадав про її обіцянку.
Так ми й одружилися і щасливі в шлюбі уже біля восьми років.
