Ось меню, приготуй усе до пятої, не мені ж на кухні стояти у свій ювілей, промовила свекруха, але сильно пошкодувала.
Надія Василівна прокинулася того суботнього ранку з відчуттям урочистості. Шістдесят років кругла дата, гідна святкування. Вона довго готувалася до цього дня, складала список гостей, обирала наряд. У дзеркалі відбивалося задоволене обличчя жінки, звиклої до того, що все йде за її планом.
Мамо, з днем народження! Тарас першим увійшов на кухню, тримаючи в руках невелику коробочку. Це від нас з Марійкою.
Марійка мовчки кивнула, стоячи біля плити з чашкою кави. Вона завжди мовчала вранці, особливо коли йшлося про свята свекрухи.
Ох, Тарасю, дякую! Надія Василівна урочисто прийняла подарунок. А ви вже поснідали?
Так, мамо, усе гаразд, відповів син, поглядаючи на дружину.
Марійка поставила чашку в мийку, готуючись до того, що їй доведеться почути. Останні дні свекруха була у гарному настрої, що лише посилювало її любов до командування. Вона ніби вважала, що святковий настрій дає їй право керувати всіма ще активніше.
Марійко, серденько, звернулася до неї Надія Василівна тим тоном, який завжди означав наказ. У мене для тебе є маленьке завдання.
Марійка обернулася, намагаючись зберегти спокій. За три роки у цьому домі вона навчилася розуміти свекруху з півслова.
Ось меню, приготуй усе до пятої, не мені ж на кухні стояти у свій ювілей, Надія Василівна простягнула складений аркуш паперу, заповнений її акуратним почерком.
Марійка взяла листа, пробігла очима по рядках і відчула, як усередині все стислося. Дванадцять страв. Від простих нарізок до складних салатів і гарячих закусок.
Надіє Василівно, почала вона обережно, але це ж на цілий день роботи
Ну звісно! свекруха засміялася, ніби це було очевидно. А чим ще займатися у такий день? Готувати для іменинниці! Ти ж розумієш, гостей буде багато подруги, сусіди Не можна ж ударити в грязь обличчям.
Тарас переводив погляд з матері на дружину, відчуваючи напругу.
Мамо, може, замовимо щось у кафе? запропонував він невпевнено.
Що ти кажеш! обурилася Надія Василівна. У мій ювілей годувати гостей ресторанною їжею? Щоб про мене подумали? Ні, усе має бути домашнє, з душою приготоване.
Марійка стиснула кулаки. З душою. Звісно, з її душею, яка мала весь день пропадати на кухні.
Добре, коротко сказала вона і повернулася до плити.
Марійко! кликнув її Тарас. Почекай.
Вона зупинилася в коридорі, важко дихаючи. Тарас підійшов, винувато опустивши очі.
Слухай, я б допоміг, чесно, але ти ж знаєш, я на кухні тільки заважаю
Звісно, Марійка натягнуто посміхнулася. А те, що твоя матір мене як прислугу використовує, це нормально?
Та ну що ти Тарас ніяково знизав плечима. Ну подумай, приготувати для мами у її свято це ж не складно. Вона ж для нас багато робить, дає житло, ніколи не бере з нас за комунальні
Марійка подивилася на нього довгим поглядом. Вона могла б нагадати, як його мати постійно дорікає їй цим житлом, як коментує її приготування, як нагадує, що «прийняла в сімю дівчину з села». Але навіщо? Тарас усе одно не зрозуміє.
Гаразд, сказала вона і пішла на кухню.
Наступні години минули в шаленому темпі. Марійка нарізала, варила, смажила. Рухи були автоматичними, а в голові крутилася одна думка. І раптом, коли вона мішала соус, її осяяло. Ідея була простою, але досконалою.
Вона дістала з шафки невелику коробочку, куплену в аптеці ще місяць тому. Проносний засіб. На упаковці було написано, що ефект настає через годину.
Марійка уважно вивчила список. У холодні страви можна було додати кілька крапель. Гаряче мясо з картоплею вона залишила без змін.
До пятої стіл ломився від угощень. Надія Василівна, у новій сукні та прикрасах, оглядала кухню з виглядом полководця.
Непогано, поблажливо сказала вона. Хоча салат столичний можна було б і солонішим зробити.
Марійка мовчала, розставляючи страви. Усередині в неї співало від передчуття.
Гості почали підходити о пятій. Надія Василівна зустрічала кожного з обіймами, приймала подарунки. Її подруги такі ж урочисті захоплювалися столом.
Надю, яка краса! вигукнула сусідка Катерина.
Ой, це ми з Марійкою постаралися, скромничала іменинниця. Хоча, звісно, основна робота на мені.
Марійка, що розставляла тарілки, ледь не реготала. Основна робота.
Тарасе, тихо сказала вона чоловікові, не їж салати. Зачекай гарячого.
Чому? здивувався він.
Просто послухай мене.
Він знизав плечима, але послухався.
