Колись давно, у маленькому містечку на Поділлі, сталася ця історія.
Оленко, ти отримала запрошення від Марічки? запитала подруга.
Отримала. Але не піду я на те весілля, відповіла я.
Як це не підеш? Адже ми ж подруги з дитинства! Та й весілля буде пишне виходить заміж за закордонного купця! У найкращій корчмі гулятимемо! скрикнула Настя.
Немає з ким мені йти. Ти ж знаєш, з Тарасом у нас усе скінчилося. Самотньою не піду Марічка ж тільки й чекає, щоб посміятися з мене!
Добре, ввечері зайду до тебе. Щось придумаємо, сказала Настя й поклала слухавку.
З Марічкою та Настею ми дружили ще з школи. З Настею досі спілкуємося, а от Марічка кілька років тому виїхала за кордон, і ось тепер повідомила про своє весілля.
Вона завжди була пихатою, а тепер і зовсім зазналася запросила нас обовязково з кавалерами. А в мене ж нікого Ось і вирішила не йти, щоб не давати приводу для глузувань.
Настя прийшла ввечері, як і обіцяла.
Оленко, я знайшла вихід! Знайдемо тобі кавалера або навіть чоловіка! Як скажеш?
Що? Якого чоловіка? Що ти знову видумала? здивувалася я.
Настя була справжньою вигадницею, іноді її ідеї викликали справжній запаморочок.
Такі агенції є! Можна жениха на прокат взяти! Саме те, що треба!
Ні, це вже занадто! Чоловіка замовляти? скрикнула я.
Не чоловіка, а кавалера! Хоч і не справжнього! Хіба не хочеш показати Марічці? Так ось дій! До того ж я вже подзвонила й усе домовилася!
Настю, ну ти ж А звідки ти знаєш, кого вони пришлють?
Замовила гарного, ввічливого хлопця на доброму возі. Достатньо? Завтра о сьомій він чекатиме тебе біля церкви. Узгодьте деталі він може бути твоїм нареченим або вже чоловіком.
А як я його впізнаю? І скільки це коштує? збентежилася я.
Не хвилюйся, не дорого. Він сам тебе знайде я передала твою фотокартку. Годі розпитувань, ходімо вибирати вбрання!
Наступного дня я пішла на зустріч із «кавалером на прокат». Постоявши трохи біля церкви, я сіла на лавку.
Добрий вечір, ви Олена? почулося поруч. Мене звати Богдан.
Я окинула його поглядом і задоволено зідхнула. Настя не збрехала він був справді гарний.
Олено, ваша подруга все пояснила. Не хвилюйтеся, усе буде гаразд. Я добре вмію грати роль закоханого. Ось вам! Богдан посміхнувся й подарував мені букет квітів.
Ой, не треба було! я почервоніла.
Можливо, прогуляємось? Розкажіть про себе, щоб я знав, що говорити.
Ми довго ходили містом, а потім Богдан записав мою адресу й пообіцяв забрати мене в суботу.
Я була вражена. Чоловік мені дуже сподобався, і я не розуміла, навіщо він займається такою справою.
У суботу він зателефонував:
Оленко, готова? Буду за десять хвилин.
Побачивши його біля хати, я ледве дихнула. Богдан стояв у вишиваній сорочці й гарному жупані, біля добротного воза. Він був настільки гарний, що у мене перехопило подих.
Доброго ранку, серденько! Сідай, будемо поспішати, усміхнувся він. Ну як, переконливо?
Так, немов справжній! засміялася я.
Весілля у Марічки було пишним. Вона зустріла мене з гордовитою усмішкою, але коли побачила Богдана, обличчя їй змінилося. Її наречений був хоча й заможним, але вдвічі старшим, лисим і грубим.
Я була щаслива адже Марічка завжди глузувала, мовляв, я занадто скромна, щоб знайти гарного чоловіка.
Сьогодні я довела зворотнє. Богдан не відходив від мене, немов справді був закоханим.
Оленко, ну як? Задоволена? прошепотіла Настя.
Так, дякую тобі!
А Богдан? Подобається?
Дуже але ж це лише гра, зітхнула я.
Іноді гра стає правдою, загадково відповіла Настя й відійшла.
Олено, ти бачила, як наші вулиці вночі сяють? раптом запитав Богдан.
Ні, зазвичай у цей час сплю.
Дарма! Хочеш, підемо подивимось?
Ми підійшли до молодих попрощатися.
Дякую, Марічко! Все було чудово! сказала я.
Правда?
Так, чудове весілля! Але ми підемо хочемо побути наодинці, обійняв мене Богдан.
Марічка скривилася, але відповіла:
Ну що ж, щасливої дороги! Рада була познайомитись із твоїм чоловіком!
Ми їздили містом всю ніч. Богдан розповідав цікаві історії, і я дивувалася, звідки в нього стільки знань.
На світанку він підвіз мене додому.
Оленко, було дуже приємно. Ти чудова.
Спасибі А скільки я тобі винна?
Не турбуйся, Настя вже заплатила.
Дома я розплакалася. Я зрозуміла закохалася.
Незабаром подзвонила Настя:
Ну як ти?
Погано
Так він
