Вони познайомилися з Вовою у тому віці, коли обидва були готові до створення сім’ї. Дівчина сама по собі мала непогану зарплату, хоч батьки і допомогли з власною зарплатою, але вона сама виплатила кредит за машину.
Дівчина від самого початку зрозуміла, що це саме той хлопець. Вона відчувала з ним комфорт, щастя і коли він освідчився їй, то не задумавшись відповіла: «Так!». Через деякий час вони захотіли мати дитину, тому коли вона завагітніла, то обидва були раді цій новині. А потім… Щось найшло на чоловіка…
Через кілька тижнів після народження дитини, чоловік почав говорити жінці:
— Ти непотрібна! Ти нічого не робиш!
Так, вона нічого не робила, бо нещодавно оправилась після вагітності. Жінка подумала, що це просто нерви викликані стресом, але таке трапилося не востаннє…
Її подруга розповіла їй, що коли та завагітніла, то чоловік їй казав: «Ти не приносиш ніяку користь!». Дівчина тоді зраділа, що її чоловік не такий, а навпаки турботливий, хороший, добрий, але все враз змінилося…
Спочатку вона все терпіла, але рано чи пізно терпець уривається і сталося перед днем народженням його сестри.
Тоді вони вибирали їй подарунок. Він мовив, що так як вона нічого не заробляє – права голосу не має. Жінка розгнівалась і вирішила розлучитися. Першим кроком до розлучення було піти і розповісти це сім’ї, далі подати заяву на розлучення через пів року, бо раніше заяви не приймають.
Вона все обдумала і приступила до першого кроку. Вона не боялася того, що залишиться одна, бо розуміла, що в неї є квартира, машина, батьки, робота, отже — все буде добре.
Коли жінка розповіла все його родині – всі дуже здивувалися і не могли повірити. Бо він так її любить… Так, на початку вона й сама помічала це кохання, але зараз ні. Весь час чоловік слухав і мовчав, а коли вони приїхали додому – почав перепрошувати і просити вибачення за свої різкі слова.
Після цього він знову змінився, у кращу сторону. Почав допомагати з дитиною, більше не злився і не дорікав. І хоч все налагодилось, правда, жінка все одно бувало згадує його поведінку і всі ті слова…
Але вона більше не збирається подавати на розлучення. Бо чоловік змінився і старається, і який сенс через давні сварки лишати дитину батька?
Вона думає, що це просто важкий перший рік у шлюбі після народження дитини. Бо у її подруги теж таке було, а потім чоловік змінився і теж почав допомагати, та й зараз, ніби щасливо живуть. Тому жінка покладає надію, що це просто такий період.
А ви як думаєте? Це такий період чи цикл, що повториться через деякий час?