Мій молодший брат потрапив у тяжке матеріальне становище. Він довго не зізнавався мені. Коли я дізнався про його біду, запропонував свою допомогу. Брат довго не думав, погодився. Його дружина, Олеся, щиро подякувала мені. Все було б добре, але батьки Олесі почали насідати на неї.
Люди хотіли отримати від мене грошей. Звісно, не собі, а доньці. Тих коштів, які я давав брату, вистачало на життя двох людей. Якщо подумати, яким боком я до Олесі? Чому маю давати гроші брату і, окремо, його дружині?
Моя думка така, якщо батьки Олесі хочуть покращити її матеріальне становище, то потрібно самим допомагати. На скільки я знаю, свати мого брата нічого не роблять. Вони вміють сваритися зі всіма підряд.
Олеся наслухалася балачок своїх батьків і вирішила вплинути на мене, через брата. Вона наполягала попросити в мене в три рази більше грошей, бо вона вагітна. Кошти, які з мене хотіли витрясти, ніби підуть на майбутню дитину. Я б допоміг без лишніх запитань, але Олеся не вагітна.
Продовжувався цей абсурд два місяці. Я втомився слухати бруд в свою адресу, тому попрохав брата ховати гроші. Нехай його дружина вважає мене найгіршою людиною в світі. Хочу, щоб колотнеча, навколо моїх фінансових можливостей, стихла. Брат прислухався до мене. Він теж втомився від постійних сварок. Олеся, разом з батьками, обурилась новині. Ще довго розповідала, який я поганий брат, але, через якийсь час, забула.
