Ви́бір з необхі́дності
Ка́трусю, може, вже досі́ть обманювати одне о́дного?! Сергій підійшов до жінки так близько, що вона відчула його подих.
Сержу́, та ти ж знаєш, що він мій чоловік! нервово скрикнула Катерина, бо за вечір це було вже не вперше.
І що з того́? Ми маємо право на щастя! Скажи мені правду, адже Ле́нько мій син?! Сергій обхопив Катрусю за плечі.
Вона схопила голову й заплакала, вже не вагаючись…
…Катруся та Оле́сь жили в одному́ будинку й знали одне о́дного змале́чку. Їхні квартири були на одні́й сходовій клітці. Своїми вони не були, але й чужи́ми теж.
Справжньої дружби між сусідами не ви́йшло. Батьки Катрусі працювали у філармо́нії інтелігентна родина, гості, музика. Дівчинка вже вчилася в музичній школі й мріяла піти їхнім шляхом.
Родина Олеся протилежність. Мати продавчиня в місцевому магазині́, батько слюсар на заво́ді. Але діти дружили. Споча́тку в дитячому садку́, потім за однією партою в школі.
Батьки Катрусі не забороняли дружбу з сусідським хлопчиком, але й за нареченого його не вважали. А ось батьки Олеся вже змалку називали їх «нареченими».
…Перше вересня в сьомому класі змінило все. Коли клас зібрався на перший урок, вчителька увійшла не сама з нею був стрункий хлопець.
Знайо́мтеся це Сергій, ваш новий однокла́сник. Вона показала йому вільне місце.
Сергій одразу привернув увагу дівчат елегантний костюм, усмішка, ясні очі. Катруся теж помітила його, але підійти не наважилася.
Незаба́ром почалися заняття в музичній школі. Одного дня Катруся йшла на сольфе́джио, загу́бившись у думках. Вона вже бралася за ручку дверей, коли вони раптом відчинилися.
На порозі стояв Сергій.
Ой, привіт! зніяковіло промовила дівчина.
Привіт! усміхнувся він.
Ти теж сюди́ ходиш?
Так. У мене вже закінчилося.
А я на сольфе́джио… зітхнула Катруся.
Сергій хотів щось сказати, але з-за дверей вилетіла Оле́на, штовхнула подругу й гукнула:
Ка́тю, ну що ти стоїш?! До початку три хвилини! Нас «Коза́чка» за́раз прибє!
Катруся глянула на Сергія, але Оле́на вже затягла її всереди́ну.
На уроці дівчина не могла зосередитися, думаючи лише про нього. Вчителька помітила:
Сафро́ненко, ви сьогодні десь далеко́. Будьте уважніші.
Ви́бачте… прошепотіла Катруся.
Після уроків вона вийшла зі школи й почула знайо́мий голос:
Катрусю, почекай!
Це був Сергій.
Ти… не пішов додому?
Ні. Чекав на тебе.
Вони йшли разом, розмовляли про музику. Сергій розповів, що його родина недавно переїхала, і що він, як і Катруся, мріє присвятити себе мисте́цтву…
…У вихідні дівчина не могла викинути його з думок. Тепер вона й Олесь ходили додому втрьох. Хлопець не любив витонченого Сергія, але нічого не казав…
…Минуло два роки. Вони закінчували девятий клас. Катруся й Сергій усвідомили свої почуття, але між ними був Олесь.
Ка́тю, підемо сьогодні на дискоте́ку? запросив він.
Ні, іншим разом. Нам із Сергієм батьки квитки в оперу купили.
А мене чому́ не запро́сиш? Чому́ цього «музика́нта»? буркнув Олесь.
Тобі ж там неціка́во… А наступного разу всі разом підемо.
Після школи Олесь вступив до технікуму. Катруся й Сергій лишилися в десят
