Обіцянка
Я впевнено тримав кермо своєї «Шкоди» і вів машину трасою додому. Поруч сидів кращий друг Павло. Ми поверталися з відрядження до Львова наш начальник відправляв нас на два дні врегульовувати важливі справи.
Павле, як же круто ми все владнали! Контракт підписали на велику суму у гривнях, шеф точно буде задоволений, посміхнувся я.
Та ти що, це да, повезло нам, підтакував друг, ми працювали разом у київському офісі.
Просто неймовірно повертатися, коли знаєш вдома тебе чекають. Моя Орися вагітна, останнім часом мучиться з токсикозом. Жалію її, звісно, але ми так хотіли дитину, вона каже: витерпить усе заради малюка.
Дитина це щастя. А ми з Лесею вже який рік мріємо, але не виходить. Готуємось до другої спроби ЕКЗ, перша марно поділився наболілим Павло, вони з дружиною Лесею вже девять років разом, а дитинки як не було так і немає.
Я одружився пізно, у тридцять три. Жінки, звісно, були, та справжнього кохання не траплялося доти, доки не зустрів Орисю. Закохався так, що навіть не помічав інших вона для мене була єдиною.
Друзі були на нашому весіллі Павло став свідком і, скажу чесно, трохи заздрив. Орися й правда була гарна, тендітна, не дивно, що захоплювала чоловіків з першого погляду.
Холодний київський осінній дощик цокав по склу, час від часу працювали двірники, ми весело розмовляли. Пролунав дзвінок, я підняв.
Привіт, Орисю, та їду, через годину-другу буду. Як ти там? Тримайся, не носи важкого! Завтра все зроблю, цілую, до скорого.
Павло слухав і, мабуть, уявляв, як Орися чекає мене додому, хвилюється, а сам думав:
А моя Леся ніколи не дзвонить, не переживає так. Вважає, що я міцно до неї привязаний, майже не хвилюється. Все просто: робота й дім, ні зайвих емоцій, все по поличках.
Раптом я різко крутонув кермо прямо на нас мчала «Газель», удару не уникнути, але дивом я звернув вбік і ми влетіли у стовп саме з мого боку та вилетіли з дороги. Павло отямився, голова гуде, рука в крові, дверцята з його боку відкрита. Я не ворушився.
Добрі люди підбігли, машини зупинялися, Павло потрохи приходив до тями. Він лежав на мокрій траві, чекали на швидку. Мене витягли і поклали на носилки. Павло схилився, а я ледве прошепотів:
Допоможи Орисі
У лікарні у Павла виявився перелом руки та сильний струс, він був притомний. Все питав у лікарів:
Як там Денис, мій товариш?
Згодом медсестра тихо сказала:
Денис загинув
Після цієї новини Павло був просто пригнічений, на похорони потрапити не зміг. Леся приїжджала, розповіла, що Орися на похороні дуже плакала, не вірила, що я помер, ледве стояла біля труни.
Після виписки Павло вперше поїхав з Лесею на Байкове кладовище. Стояли біля моєї могили, і він подумки пообіцяв:
Не хвилюйся, друже, жінку твою не покину, допоможу, як просив
За кілька днів після похоронів Павло пішов до Орисі, подзвонив у двері. Побачивши друга, вона розплакалась.
Я не вірю, що його більше нема. Як взагалі жити?
Орисю, я пообіцяв Денису, що допомагатиму тобі. Ми впораємося разом, телефонуй, коли треба я завжди приїду.
Минали тижні. Орися почала потроху оговтуватися, але дуже боялась втратити дитину через стрес, лікарі теж попереджали. Павло двічі на тиждень приїздив, привозив продукти з «Сільпо», купував вітаміни, возив у поліклініку, куди треба. Орися не зловживала допомогою, зверталась лише коли було необхідно.
Павле, мені незручно, що ти витрачаєш стільки часу.
Мені не складно, до того ж, це була обіцянка Денису.
Павло відчував до Орисі складні почуття. Вона була жінкою його мрії, але він розумів, що усе складно і не на часі.
Поки Орися боролася з нездужанням, Павло з Лесею знову здавали аналізи, оббивали пороги клінік, складали графіки, і знову розчарування Безпліддя боліло їм обом. Леся не знала, що чоловік допомагає Орисі, він нічого їй не пояснював. У смартфоні Орися була записана під імям «Благодійність», бо знав дружина може бачити, хто дзвонить.
Після другої невдалої спроби стати батьками між Лесею та Павлом виникла напруга. Леся почала думати, що винен він, а сам Павло вже нічого не думав просто прийняв усе, як є.
Вона помічала, що чоловік став розгубленим, наче роздвоєним, дратівливим, періодично утікав з дому з якоюсь справою. Подружню зраду майже не підозрювала у них усе було нормально, у тому плані він не змінився.
В особистому житті Павла все плуталося, а на роботі навпаки, справи йшли на підйом. Він повернувся до проекту, який ми з ним колись починали, підписав ще один вигідний контракт на сотні тисяч гривень.
Орися ставала все безпомічнішою зі збільшенням терміну вагітності. Її батьки жили далеко, аж у Донецьку, близьких у Києві не було. Вона страждала від головного болю, ноги часто набрякали, та намагалася не жалітися Павлу.
Якось Павло приїхав із покупками, і застав Орисю на драбині вона чіпляла нові штори.
Ось помила вікно, привітно сказала, вішатиму нові штори.
Та спускайся зараз же, строго вигукнув Павло, помітивши її великий живіт. Не можна, впадеш малюка загубиш, це не жарти.
Допоміг злізти, ми розгубилися, стояли близько, Павло навіть відчув дрижаки по всьому тілу.
Дякую, Павле, прошепотіла, та одразу побігла до ванної токсикоз давався взнаки.
Павло глибоко вдихнув, витер піт з чола, подумав:
Денис, ти бачиш усе з небес? Сам попросив Тепер сам не знаю.
Іншого разу Орися попросила:
Павле, допоможи мені облаштувати дитячу, бо потім часу не буде взагалі. Я тут побачила гарні шпалери в магазині дуже сподобалися
Довелося Павлу зробити ремонт у дитячій. Не можна допускати, щоб вагітна залишалася сама з такими справами. Ремонт зробили разом, Орися більше контролювала і підбадьорювала. Коли нарешті закінчили, Павло метався між двох вогнів: вдома депресивна Леся, яка постійно говорила про безпліддя, а з іншого боку Орися, у якої наближається час народжувати.
Леся відчувала: щоб зберегти шлюб, має взяти себе в руки й зайнятись роботою. Писала статті у журнали, а тут раптом один престижний київський журнал запросив вести власну колонку. Вона зраділа, погодилася треба було відволікатись. За роботу отримала хороший гонорар у гривнях. Додому прийшла радісна, з повними пакетами смаколиків і двома пляшками вина.
Ого, у нас свято? невдовзі здивувався Павло, повертаючись з роботи.
Так, я отримала гарну суму, треба відзначити давно чекала цей контракт.
Ввімкнули улюблений фільм, сіли, випивали, закусували, обговорювали плани.
Тут зазвонив телефон Павла. Леся побачила напис «Благодійність». Павло швидко пішов на кухню.
Що сталось? спитав стурбовано.
Павле, пробач, але здається, я народжую Викликаю швидку.
Але ж ще рано.
Сім місяців, буває й таке чулася крізь біль.
Добре, я їду до пологового.
Павло похапцем одягнувся, а Леся спитала з острахом:
Та ти куди? Справа якась?
Так, начальник покликав на розмову, хоче терміново обговорити питання «благодійності». Потім все поясню, ти мені просто довірся
Але Леся вже не вірила.
Яка благодійність, Кириле, яку дурню вигадав
Павло помчав у пологовий на лівому березі. Дізнався, що Орисю вже привезли. Чекав години дві. Нарешті медсестра сказала: Орися народила сина. Павло зітхнув з полегшенням і повернувся додому, виснажений. В голові крутились думки:
Слава Богу, все обійшлося. Переживав неймовірно
Леся чекала і як тільки він переступив поріг, просвердлила поглядом, бачила, що він змучений.
Твоя «благодійність» добре спустошила тебе, сказала гостро.
Павло впав на диван, навіть не роздягнувшись.
Леся, так Орися народила хлопчика. Я пообіцяв Денису допомагати їй, вона зовсім одна
Зрозуміла Тепер наступний етап допомагати Орисі з новонародженим, так?
Так, відповів чесно.
Ну, слухай, я цього терпіти не буду свій час на чужу дитину, своїх у нас не буде, здається, ніколи. Я подам на розлучення. А ти роби, що знаєш. Може, ще встигну знайти іншого й від нього народити
Павло здивовано глянув, зрозумів: вона вважає винним лише його.
Твоє рішення. Я тільки знаю мушу допомагати Орисі і її дитині.
Час минав. Леся подала на розлучення. Павло переїхав до Орисі, допомагав з малим Данилком. Через рік вони побралися, а ще через два у них народилася донечка.
Дякую, що читаєте, підтримуєте і підписуєтесь! Вірю, у кожного буде щастя!
