«Ну що, шлюбна довідка все ж таки надійніша за спільне проживання?» жартували над Надею чоловіки.
«Я не піду на тридцятиріччя закінчення інституту, потім депресія буде. Нехай ідуть ті, хто щороку збирається їм не помітно, як вони змінилися», відповіла Надія єдиній подрузі по телефону.
«А ти що, так змінилася, що боїшся?» здивувалася Оксана. «Ми ж бачилися років пять тому, і ти була як завжди нічого собі. Чи то сильно поправилася?»
«Та до чого тут це? Просто не хочу, і все, не переконуй!»
Надя вже збиралася завершити розмову, сподіваючись, що Оксана відстане, і почне дзвонити іншим за списком. Але цього разу подруга вчепилася за неї міцно:
«Надю, у нас і так уже мало лишилося.
«Що, хтось пішов у інший світ?» Надя мимоволі здригнулася. Вона вважала себе не надто старою, але й не настільки, щоб її однолітки почали помирати.
«Та ні, просто дехто поїхав за кордон. А помер у нас ще Данило Коваль, двадцять пять років тому зовсім молодий, я вже тобі розповідала.
«Тож не впершись, збирається весь курс чотири групи, але насправді лише тридцять осіб. Ти ж свого сина нарешті одружила? Ось і можна трохи розслабитися».
Оксана ще щось говорила, а Надя знову згадала Данила Коваля. У нього завжди були темні кола під очима і важкий погляд, і хлопці вважали його слабаком.
А виявилося у нього було слабке серце. Він добре вчився, мріяв збудувати міст у рідному селищі, але не встиг. А що встигла вона?
Закохалася в Андрія, що працював бригадиром на будівництві, куди й вона пішла після інституту. Він працював вахтами приїжджав у їхнє місто, а потім повертався додому.
Зустрічалися довго, навіть перед усіма він називав її дружиною. Казав, що цивільний шлюб справжнє кохання. Люди живуть не через папірці, а через почуття
А коли Надя зрозуміла, що чекає дитину, Андрій раптом не приїхав на вахту. Виявилося, у нього троє дітей, а дружина захворіла. Він звільнився, навіть не попередивши її.
Надя зрозуміла не вимагатиме нічого від чоловіка з трьома дітьми та хворою дружиною. Вона теж пішла з будівництва, поки ніхто нічого не здогадався. Хоча один із робітників жартома кинув:
«Ну що, шлюбна довідка все ж таки надійніша?»
Але Наді було байдуже. Вона влаштувалася у продуктову крамницю біля дому допомогла сусідка з підїзду. Домовились, що навіть після народження дитини вона працюватиме два дні.
Мати погодилася сидіти з Артемом, але постійно докоряла:
«Я сподівалась, хоч ти будеш розумнішою! Навчання на денному сама тягла, а ти, доню, невдаха!»
«Яке дерево, такі й яблука що ти хотіла?» відповіла Надя, і одразу ж шкодувала.
Потім вони обійнялися й плакали, але що зміниш?
Тому, коли Оксана запрошувала на пятиріччя закінчення інституту, Надя не пішла.
Вони там будуть хвалитися родинами, роботою, показувати фотки, а вона миє підлоги у трьох місцях у підїзді, школі та дитсадку. Про що їй з ними говорити?
А точніше про що їм з нею?
Для Артема вона готова на все він її єдина радість.
Тим більше, що коли син пішов у садок, мати вирішила, що виконала обовязок, і поїхала до сестри у село мовляв, у місті їй погано.
Та Наді несподівано пощастило її взяли за фахом на півставки. Артем пішов до школи, і вона все встигала, навіть забирала його після продленки.
Потім до неї почав залицятися колега, але вона відмовила чужий дядько синові не потрібен.
З роками Надя досягла успіхів на роботі, вийшла на повну ставку, але почувалася неповноцінною. Одягалася скромно, не фарбувалася, після сороку зявилася сивина.
Їй здавалося, що вона не має права на щастя адже колись закохалася в одруженого.
Артем виріс вдячним. Влітку їздив у село до бабусі Ганни та її сестри, допомагав у господарстві.
«Яке тепер кафе та зустрічі з однокурсниками?»
Думки промайнули у голові за секунди, коли Оксана наполегливо питала:
«Ти запамятала? Кафе біля гуртожитку, наступної пятниці о третій. Приходь, а то й мені ні з ким буде поговорити».
Голос у подруги задрижав, і Надя несподівано погодилась:
«Добре, прийду».
Пізно ввечері вона дістала блакитну сукню, яку купив син на своє весілля. Артем із дружиною тоді довго вмовляли її спробувати аж поки вона не погодилась.
Син і невістка живуть окремо, щасливі.
А вона Сивина знову відросла. Навіщо їй прикрашатися?
Але сукню все ж одягла, волосся уклала. Губи підфарбувала, але стерла надто сміливо.
У кафе було шумно. Оксана відразу побачила її:
«Надю, яка ж ти гарна!»
Подруга
