Коли нова співробітниця прийшла до офісу, її почали знущатися. Але коли вона прийшла на банкет з чоловіком, колеги кинули роботу.
Глибоко зітхнувши, ніби збираючи сили перед стрибком у невідомість, Ярина Петрівна переступила порог офісної будівлі, немов відкриваючи нову сторінку свого життя. Ранкове сонце, що пробивалося крізь скляні двері, грало блискавками на її доглянутому волоссі, підкреслюючи впевненість у кожному кроці. Вона йшла коридором, наповненим тихим гомоном голосів і цоканням підборів, відчуваючи, як кожен крок наближає її до чогось важливого не просто нової роботи, а зміни, можливості бути собою за межами звичних домашніх стін.
Підійшовши до стійки рецепції, вона посміхнулася ніжно, але з гідністю.
«Доброго дня, я Ярина. Сьогодні мій перший день роботи», сказала вона, намагаючись, щоб голос звучав твердо, без тіні тривоги.
Рецепціоністка молода жінка з тонкими рисами обличчя та уважним поглядом підняла брови, ніби здивувавшись, що хтось міг добровільно прийти працювати в цей офіс із його напруженою атмосферою.
«Ви до нас?» невпевнено спитала Оксана. «Вибачте, просто тут мало хто витримує більше місяця».
«Так, мене вчора прийняли в HR», відповіла Ярина, відчуваючи легке збентеження. «І сьогодні мій перший день. Сподіваюся, все буде добре».
Оксана подивилася на неї з такою щирою жалістю, що Ярина на мить завагалася. Але зараз же рецепціоністка обійшла стійку й жестом запросила йти за нею.
«Ходіть, я покажу ваше робоче місце. Ось біля вікна ваш стіл. Світлий, просторий але будьте обережні», додала вона потихше. «Не забувайте блокувати компютер, краще поставте надійний пароль. Не всі тут люблять новачків. І ваша робота не повинна бути на очах у інших».
Ярина кивнула, оглядаючись. Офіс був просторим, але в повітрі стояла дивна напруга. За моніторами сиділи жінки з накладеним макіяжем, у обтягуючих сукнях, із зачісками, ніби вони готувалися не до роботи, а до показу моди. Вони виглядали на вісімнадцять, хоча їм було за тридцять. Їхні погляди ковзали по новенькій холодно, оцінюючи, ніби вона вже програла, не почавши.
Але Ярина не здалася. Вперше за довгий час вона відчула себе живою. Дім, сімя, нескінченні турботи про дитину, прибирання, готування все це тиснуло на неї, як важкий камінь на грудях. Вона втомилася бути «домогосподаркою», «мамою», «дружиною». Сьогодні вона була просто Яриною, і в неї було право на власне життя, карєру, визнання.
Перший день пролетів миттєво. Ярина кинулася в роботу: оформлення замовлень, звіти, вивчення системи. Вона не шукала слави їй просто хотілося відчути, що її праця цінна. Але за її спиною лунали шепотіння. Наталя висока, з пронизливим поглядом і хижою посмішкою і Тетяна її подруга, з холодним голосом і звичкою пліткувати обмінювалися колючими зауваженнями, перекидаючись поглядами.
«Гей, новачко!» різко озвалася Наталя, коли Ярина закінчувала складний звіт. «Принесіть мені кави. Чорної, без цукру. І швидше!»
Ярина повільно обернулася, зустрівши її погляд. В її очах не було ні страху, ні покори.
«Я тут прибиральниця?» спокійно спитала вона, але з такою силою, що Наталя на мить завмерла. «У мене своя робота. І повірте, вона важливіша за вашу каву».
У відповідь почулося злобне хихикання. Наталя усміхнулася, ніби почула щось кумедне. Але в її очах спалахнула лють. Вона не звикла, щоб їй перечили. З цього моменту Ярина зрозуміла війну оголошено.
Оксана запросила її на обідню перерву. Дівчина була доброю, щирою, і в її очах читався біль, ніби вона сама пройшла крізь пекло.
«Ніхто не сказав вам про обід?» з посмішкою спитала вона. «Не дивно. Тут мало хто піклується про новачків».
«Чесно кажучи, я навіть не помітила, як час пролетів», зізналася Ярина, закриваючи компютер.
Вони спустилися в їдальню, і по дорозі Оксана розповідала про розклад офісу, правила, людей. Але Ярина майже нічого не запамятала її думки були деінде. Коли вони повернулися, то побачили, як Наталя й Тетяна швидко відійшли від її робочого місця, ніби їх спіймали на чомусь забороненому.
«Ну що ж», подумала Ярина. «Я не з тих, кого можна зламати».
Ввечері вона пішла останньою. Офіс спорожнів, але залишився липкий слід не тільки від втоми. Наталя й Тетяна вже зібрали «союзників» кількох співробітниць, готових до інтриг. Вони вирішили: новачка має зникнути.
Наступного ранку Ярина прийшла рано. Тиша, порожні крісла, лише Оксана вже сиділа за своїм столом.
«Знаєте», прошепотіла в
