Пройшло вже кілька років, як я прийняла рішення розлучитися з Назаром. Наше шлюбне життя не склалося, але я завжди старалася бути сильною для нашої донечки, яку виховувала самотужки. Відчувала, що це моя місія — забезпечити їй щасливе і сповнене любові дитинство, не залежно від складнощів.
Назар не був найкращим чоловіком, але він завжди старався виконувати свій обов’язок і підтримував нас фінансово. Я знала, що мені не буде просто, але коли він надсилав гроші на утримання дитини, це полегшувало наше існування.
Однак нещодавно я отримала зовсім несподівану заявку — Назар повідомив, що одружується з іншою жінкою. Звісно, я була покинена і зранена, але головне, що мене турбувало — це наша донечка. Першою думкою, яка прийшла мені в голову, було питання: «Чи продовжить він надсилати гроші на утримання, як він робив це раніше?»
Коли я змогла заспокоїтися, вирішила зрозуміти ситуацію краще. Відчувалося, що це заява його нової дружини, а Назар лише поступився під тиском. Я вирішила зустрітися з ним особисто, аби обговорити цю непросту тему.
Під час нашої зустрічі Назар зізнався, що справді відчуває тиск з боку своєї нової дружини і боїться, що надсилати гроші на утримання дитини буде джерелом конфліктів у його новому подружньому житті. Я бачила, що він страждає від цієї ситуації, але це не змінювало моєї позиції — наша донечка має отримувати все необхідне для її достатку.
Я вирішила піти на компроміс і запропонувала виплачувати мені меншу суму, якщо він дійсно має фінансові проблеми. Мені було важливо, щоб наша донечка не страждала через розлучення батьків. Він погодився, і ми підписали угоду про аліменти на меншу суму, але достатню для забезпечення базових потреб нашої дитини.
Минув час, і хоча ситуація стала менш ідеальною, я знала, що роблю все, що є у моїх силах, аби забезпечити добробут нашої донечки. Ці гроші допомагали забезпечити їй дитячі потреби, але важливішим було те, що вона відчувала любов і підтримку, яку ми з Назаром надавали їй спільно, хоча і не жили разом.
Ми також відвідували заняття з танців та плавання, що було потрібно для нормального фізичного розвитку Софійки і, до речі, коштувало круглу суму. Я не обмежувала тих потреб дитини, які сприяли її фізичному і інтелектуальному розвитку.
Коли наша донечка стала дорослішою, вона дізналася про наше розлучення і все, що пов’язане з грошима. Це було нелегко для неї, але я завжди старалася вислуховувати її, відповідати на всі її запитання і підтримувати її емоційно. Я розповідала їй, що розлучення — це не кінець світу, і що вона завжди може розраховувати на мене та батька, хоча і кожен з нас перебуває в інших стосунках.
Згодом, зрозуміло, що моя донечка стала сильною і незалежною жінкою, яка вміє підтримувати себе самостійно. Хоча гроші допомагали мені забезпечити її добробут у дитинстві, найціннішим для неї була любов, яку ми надавали один одному. Ми разом пережили багато випробувань, але це тільки зміцнило наші стосунки. Я пишаюся своєю донечкою і впевнена, що вона зможе подолати будь-які життєві труднощі.
