Оксана вийшла заміж пізно. Засиділася вона в дівках. Чи чекаала все життя на принца, чи що – не зрозуміло. Скільки хороших хлопців до неї підбивалися, а вона їм не відповідала взаємністю. Пізніше зустріла таки свого. Валерій не відрізнявся від інших її залицяльників нічим. Навпаки, був з села, маленького зросту і дуже худорлявий. А основне – зовсім нічого дати Оксані не міг.
Та кохання взяло гору. Вони побралися і народили синочка. Більше дітей чи не захотіли, чи просто Бог ім не послав, не знати…
З часом заробити гроші і купили власне житло, далі автомобіль. Тоді й син закінчив школу, далі інститут.
Настав ніби час і синові одружитися. Назар зустрічався з дівчиною на ім’я Марта, простою та скромною. Стосунки їхні були короткими і не довгими, хоча мали всі шанси були тривалими і міцними. Але Оксана мала інші плани щодо майбутньої невістки.
Мама вирішила одружити свого єдиного сина Назара із донькою своєї співробітниці. Пихатою та товстою Євгенією. Та за словом до кишені не лізла. Як не пручався бідний хлопець, та він був безсилим. Так і одружився із тією, яку обрала йому мати.
До слова, Оксана зустрілася перед тим із коханою сина Мартою і повідомила, що Євгенія вагітна від нього, тому то й Марта так безслівно зникла з його життя і не йшла на контакт.
У Назара і Євгенії стосунки не складалися взагалі. Дітей у них також не було. Євгенія вимагала із чоловіка більшої зарплати, і він поїхав на заробітки. На завод сантехнічного обладнання до Польщі.
Там він зустрів свою Марту. У них відновилися стосунки і повернулося так безсовісно відняте кохання. Так тривало майже два роки. Додому Назар так і не приїздив і гроші дружині не передавав. А як приїхав – одразу ж розлучився.
Через кілька днів, Назар привів свою кохану Марту до батьків і сповістив, що вони вже встигли розписатися і чекають на первістка.
Оксана була шокована, а от у її чоловіка Валерія піднявся тиск від щастя, і бідолага помер. Оксана залишилася сама.
Марта народила здорових хлопчиків-близнюків, тільки от свекруху на порозі свого дому вона не захотіла бачити. Коли діти підросли – вона їм також заборонила бачитися із бабусею. Не могла ніяк пробачити старій відібране кохання і змарновані роки життя.
Далі Оксана захворіла і потребувала догляду, тільки син і невістка в це не вірили. Назар тричі на тиждень відносим матері продукти і ліки. А невістка взагалі до неї не навідувалася. Коли Оксана вже зовсім не мала сил, вона хотіла побачити онуків та попросити у невістки прощення, тільки все було марна.
Марта не поступилася і не змогла переступити свої минулі образи. Лише синам дозволила піти до баби і попрощатися із нею. Коли хлопці прийшли у дім до бабусі Оксани – старенька вже віддала душу Богу, тримаючи в руках їхнє фото. А скупа сльоза стікала по холодному обличчі.
