«Ні. Ми вирішили, що тобі краще не везти дружину й дитину сюди. Довго терпіти незручності ми не зможемо й у підсумку попросимо вас зїхати. А потім твоя жінка розповідатиме всім, що ми вигнали вас із немовлям на вулицю.»
«Марічко, тобі як неживій. Що трапилося?» запитала сусідка.
«Роман сказав, що господиня веліла нам звідти виїжджати. Одразу. Каже, здавала квартиру парі без дітей, а ви збираєтеся немовля принести. Воно вночі плакатиме, сусіди скаржитимуться, а їй проблем не треба.»
«То куди ж вам тепер?»
«У батьків Романа трикімнатна, але там ще його сестра Оксана живе. А мої у селі, за тридцять кілометрів», відповіла Марічка.
«Поживете у свекрухів тиждень-другий, поки нове знайдете», запропонувала жінка.
«Роман уже шукав. Але варто згадати про дитину одразу відмовляють.»
«Погана справа Але ще два дні є твій чоловік щось придумає.»
Та Роман не придумав нічого. Побувавши по кількома оголошенням і почувши відмову, він просто перевіз їхні речі до своїх батьків.
Але там їх не чекали.
«Сину, ми ж домовлялися ще до вашого весілля ви не будете жити з нами», сказала мати. «Твоя кімната твоя, але чужих людей ми не хочемо.»
«Чужих? Марічка моя дружина!»
«Для тебе так. А для нас ні. Ти її обрав, ми ні.»
«Мамо, це ж тимчасово!»
«Знаєш, що кажуть: нічого не буває довічнішим за тимчасове. Спочатку тиждень, потім місяць, а там і рік.»
«Ні. Ми з батьком працюємо, Оксана вчиться. Нам треба спокій. А з малям у будинку це неможливо не розмовляй, не дивись телевізор, а вночі прокидайся від плачу.»
«Ми постараємося швидше знайти»
«Ні. Ми вирішили. Не вези сюди дружину й дитину. А потім вона розкаже всім, що ми вас вигнали, і нам буде соромно.»
З цим Роман і прийшов до лікарні.
«Марічко Може, поки житимеш у своїх батьків?»
«Твоїй матері не цікаво побачити онука?» здивувалась вона.
«Не знаю Вона сказала не приїжджайте.»
«Чудово! У інших жінок родини зустрічають з квітами, подарунками, а ми як жебраки. Навіть бачити нас не хочуть.»
Того вечора вона подзвонила батькам. І коли їх виписали, окрім Романа, на зустріч приїхав її тато.
«Збирай онука, поїдемо додому. А ти, сину, глянув він на Романа, привези речі Марічки й дитячі.»
До села дісталися за півгодини. Там уже все було готове: ліжечко з білизною, завішеною ведмедиками, комод, крісло для годування. А в хаті накритий стіл. Нікого зайвого: тільки батьки, бабуся та молодша сестра Марічки Яринка.
Про рідню Романа не згадували. Замість цього вибирали імя хлопчикові Ярослав.
Роман поїхав у місто, обіцяючи назавтра привезти речі.
А коли повернувся, почув несподіване.
«Діти, сказав тесть, коли всі зібралися. Ми з матірю вирішили: продамо бабусин хутір, а гроші віддамо вам.»
«Оформимо як подарунок Марічці. Але є умова: цей дім по заповіту дістанеться Яринці. Ти згодна?»
«Так.»
«Тоді завтра дам оголошення.»
Хутір продали за три місяці. Весь цей час Марічка з Ярославом жили в селі, а Роман у місті, але на вихідні завжди приїжджав.
Потім ще місяць на пошуки, іпотеку, ремонт.
Нарешті настав день, коли вони вїхали у свою оселю. Обжилися, влаштували новосілля. Запросили батьків Марічки, її подруг, друзів Романа. Але його батьків не було. Вони дізналися про квартиру випадково.
Коли він забирав речі, мати подумала знову знімають.
«Синку, село на свято запросив, а нам навіть не сказав, що в тебе своя квартира? Міг би й нас запросити! Адже ми ще й онука не бачили»
«А не пускати мою дружину з немовлям це по-родинному?»
«Ми ж пояснили нам спокій потрібен. Але тепер можемо в гості?»
«Навіщо?»
«Як навіщо? Адже Ярик наш онук!»
«Йому вже півроку, мамо. Чому раніше не хотіли?»
«Немовлята всі однакові. А зараз вже цікавий»
«Мені здається, причина інша. Ви боялися, що ми залишимося у вас. А тепер, коли у нас своє раптом захотіли в гості.»
«Обижаєтеся? А я ж хотіла запросити Марічку з дитиною на дачу все літо!»
«Раптом?»
«Свіже повітря дитині потрібне. У місті спекотно. Вона буде там сама, ми тільки на вихідні»
«Зрозумів. Вам робітниця на літо. Ні, обійдіться. Якщо захочемо свіжого повітря поїдемо до її батьків.»
Вперше його мати побачила онука, коли йому було два роки випадково в ТРЦ. Подивилася здалеку. Не підійшла.
Ось такі бувають «бабусі».
