-Ой Любо, не знаю що мені робити. – розчаровано мовила жінка своїй подрузі коли вони зустрілись за горнятком кави.
-Чому Олю? Щось сталося? – схвильовано запитала Люба Романівна.
-Та ось нещодавно була я в сина не дні народженні, зібрались ми в них дома десь в половині сьомої вечора. І через півтори години невістка моя, Ірина, показала всім гостям не двері! Ти уявляєш? – обурено розповідала Ольга Ярославівна.
-Чому так рано? То ж виходить вона вас о восьмій вечора випровадила!
-Так! Бо бач Данилкові пора митися та лягати спати, в нього ж режим.
-То й що, що режим? Один раз на таке свято режим можна трішечки порушити! Це ж не трагедія.
-На жаль для Ірини це величезна проблема. Все в неї розписано на день, все навколо режиму дворічного Данилка крутиться.
-Ну я навіть не знаю. Режим то завжди добре, але не так ж педантично до цього ставитися!
Саме так! Невістка Ольги Ярославівни педантична людина в плані виховання сина. Все чітко по графіку. Все по годиннику ні хвилини швидше, ні хвилини пізніше. Добре, що хоча б не по секундах все рахує.
Такий графік, чи режим, як вам завгодно, Ірина впровадила коли малечі виповнилося п’ять місяців. І вже півтори роки їхня сім’я так живе – спираючись на режим Данилка. Звісно, цей графік не ідеально чіткий на весь період життя сина, вона змінює його відповідно до того як дорослішає Данилко, бо ж з віком дитина спить все менше і менше. Але завжди чітко в половині дев’ятої внук Ольги Ярославівни лягає спати.
Коли малюк йде спати в домі зникає життя. Всюди вимкнуто світло, телевізори, ґаджети, все. Абсолютно все вимикають. І чоловік Ірини, і свекруха і її колись найкраща подруга Інна, сестра Іриного чоловіка не розуміють такої дотошності. Для чого так прискіпливо всього дотримуватись та твердо стояти на своєму? Вони сім’єю ці два роки нікуди не ходили з друзями. То в дитини обідній сон, то вже пізно і пора приймати ванну та йти спати.
Через такий ритм життя, який крутиться навколо графіку маленького Данилка відносини між подружжям почали псуватись. Ну не розуміє Арсен, чоловік Ірини, чому вони не можуть піти сім’ями на якусь зустріч з друзями лише через такий чіткий графік. Не ставити ж на своїх бажаннях хрест, через малюка.
Та й не тільки з чоловіком відносини зіпсувались, а й з Інною – сестрою Арсена та колишньою найкращою подругою Ірини. Інна – повна протилежність Ірини. Вона не дотримується жорсткого режиму. Ходять на прогулянки коли є бажання, їсть Єва, яка старша від Данилка буквально на місяць, а якщо точніше на три тижні, коли сама того захоче. Зі сном те саме – коли втомиться тоді і ляже, хоч посеред кімнати на килимі, хоч на горщику.
Ірина не розділяла погляди Інни на виховання дитини від слова взагалі. А Інна ж в свою чергу не розділяла погляди Ірини, тому і зійшла на нуль їхня колись міцна дружба. Ірина завжди знала, що буде сьогодні, завтра, після завтра, через тиждень. В неї все було розплановано та передбачено. Адже передбачуваність – це дуже зручно. Арсену теж дуже це подобалось, але лише перший час. А ось Єва, донечка Інни, була дуже непередбачувана. Вона може заснути в шостій вечора та прокинутися в другій ночі і аж до сьомої ранку не спати та гратись не даючи спати іншим. В той час як в Ірини піде щось трішечки не по плану – весь день йде недобре. Ірина сильно обурюється через підхід Інни, вона вважає її «безвідповідальною», адже Інна пустила все на самотік.
Інна ж в свою чергу обурюється педантичністю Ірини. Так ж не цікаво жити. Нікуди її не покличеш, всі плани доводиться підлаштовувати під неї і під графік її сина. А вона ніяк цей графік не посуне. Якось кликала Інна колишню подругу прогулятися в парк, так та відповіла, що прогулянка запланована з третьої по п’яту дня, а зараз всього лише о-пів на другу, тому сказала, що або нехай Інна йде гуляти сама з донькою або нехай чекають дві години. Інну таке не влаштувало, тому вони почали все менше та менше спілкуватися.
Ірина не розуміє претензій ні від чоловіка, ні від Інни, ні від свекрухи. Вони не розуміють як важко вкласти дитину спати, так ще й так аби вона виспалась та не прокидалась посеред ночі.
Але тут кожен в певній мірі правий. Як Ірина в тому, що режим потрібен, так і Арсен в тому, що режим можна деколи порушувати та не дотримуватись його так твердо.
Ірина все одно залишається при своїх поглядах на виховання сина та не слухає ні свекруху, ні чоловіка. Така вона людина, яку ніхто не хоче приймати.
