Я жила окремо від сина Ігоря. Він мав власну сім’ю, і, як це часто буває, наше спілкування стало рідше. Та в нашому серці завжди зберігалася любов і зв’язок, які ніколи не змінюються з часом.
Так сталося, що в один звичайний день, коли Ігор з сім’єю перебував у відрядженні, мені нелегко далося. Хвороба настигла мене несподівано, і я злягла в ліжко. Мій стан став серйозним, і мені потрібен був догляд.
Повернення Ігоря відкладалося, а моє серце сильно мене турбувало. Він дізнався про моє погане самопочуття і негайно поспішив додому. Але, на жаль, не зміг залишитися поруч, адже обов’язки і відповідальність вимагали його присутності в іншому місті.
Ігор заспокоївся, знаючи, що зі мною залишилися люди, яким я можу довіряти. Він звернувся до невістки, сподіваючись на допомогу, але отримав відмову. Тоді йому в голову прийшла далека родичка. Це була добра жінка зі золотим серцем.
Родичка не довго думала і відразу погодилася доглядати за мною. Ігор був щасливий, знаючи, що його мати отримає гідний догляд та турботу. Ми зустрілися, і серце мені зігрілося від тепла її усмішки.
До моєї відсутності Ігор передав родичці ключі від мого будинку. З кожним днем мені ставало краще, а догляд та турбота зіграли свою роль. Родичка була не тільки чудовим опікуном, але й приємною компанією.
З часом, коли мій стан покращився, ми багато розмовляли. Я дізналася про неї багато нового, про її сім’ю, про життя, яке продовжувалося в іншому куточку країни. Розповідала вона про свої радощі та турботи, і я помітила, що вона схожа на мого Ігоря — така ж добра і серце щире.
Своїми діями, я намагалася віддячити їй за доброту. Одного дня, коли моє здоров’я повернулось до норми, я запропонувала переписати на неї свою хату. Вона заслужила від мене подяку за те, що змогла принести тепло в моє життя в той нелегкий час.
Вона була здивована і навіть збентежена моєю пропозицією, але невимовно щаслива. Ми разом оформили всі необхідні документи, і мій дім офіційно став її. Я бачила, як її очі заблищали щастям, і я відчувала, що зробила правильний вибір.
Зазначу, що за цей час до мене жодного разу не навідалася моя невістка. Навіть не зателефонувала. Син працював, як правило, за кордоном. Він телефонував майже щодня. А невістка тим часом гуляла зі своїми подругами по ресторанах. Ігорю казала, що в неї дуже багато роботи і додому вона повертається дуже пізно вкрай втомленою. Хай вибачить, що не навідує матері.
Але насправді все було не так. Мені було прикро, що моєму синові випала така доля. Адже він за натурою дуже добрий і щирий. Тому, коли Ігор заїхав якось до мене, я йому розповіла про розвиток подій. Сказала, щоб не ображався. Але я не можу давати собі раду сама, а Оля, так звали доглядальницю. готова мені в усьому допомагати. Твоя дружина Іра відмовила в догляді. Ти про це знаєш.
Ігор на мить схилив голову і сказав, що не заперечує. Він дасть собі раду в житті. І робота в нього така, що рідко сидить вдома. Тобто також не дуже може допомогти матері.
Подія, яка спочатку здалася неприємністю, привела до того, що я зустріла в своєму житті чудову людину. Родичка стала не тільки опікуном, але і справжньою родиною для мене. Ми залишились дуже близькими, і щасливі спільно проведеними днями.
