У маленькому містечку під Львовом, де плітки розносяться швидше за вітер, моє життя, що почалося з кохання, тепер переповнене тревогами та сумнівами. Мене звуть Соломія, мені 29 років, і я вийшла заміж за Максима, чоловіка, який уже був одружений. У нас народився син, Ярослав, і здавалося, все добре. Але тінь його колишньої дружини, яка живе в тому ж місті, отруює моє щастя. Я не знаю, чи нормально те, що відбувається, — чи я втрачаю розум.
**Кохання з минулим**
Максим підкорив мене своєю добротою та впевненістю. Він старший за мене на 10 років, і його життєвий досвід здивав мені опорою. Коли ми зустрілися, він уже три роки як був розлучений. Його перший шлюб із Марією тривав сім років, дітей у них не було. Максим казав, що вони розійшлися через її зради, і я йому вірила. Ми одружилися два роки тому, і незабаром з’явився Ярик, наша маленька світлина. Я думала, що минуле лишилося позаду, але помилялася.
Марія живе в нашому містечку, і її присутність відчувається всюди. Вона працює в місцевій кав’ярні, ходить до того ж супермаркету, що й я, і, здається, знає все про наше життя. Я помічала її погляди, сповнені зневаги, коли ми випадково стикалися. Спочатку я думала, що це збіг, але потім почалися речі, які змусили мене сумніватися у своєму здоровому глузді.
**Тінь минулого**
Все почалося з дрібниць. Хтось написав крейдою на нашому паркані: «Поверни чоловіка». Я стерла напис, не сказавши Максиму, але всередині в мені щось стиснулося. Потім у соцмережах мені почали надходити анонімні повідомлення: «Ти зайняла чиєсь місце», «Він все одно повернеться до мене». Я блокувала їх, але страх ріс. Одного разу я знайшла під дверима стару фотографію Максима з Марією — вони посміхалися, обіймаючись. Я запитала Максима, а він лише знизав плечима: «Мабуть, сумує. Не забивай собі голову». Але як не забивати, коли її тінь скрізь?
Найстрашніше сталося місяць тому. Я гуляла з Яриком у парку, і Марія підійшла до мене. Вона посміхалася, але її слова були отрутою: «Ти думаєш, він твій? Він досі дзвонить мені вночі». Я оніміла. Вона пішла, а я стояла, навіть не змогши промовити слова. Дома влаштувала Максимові допит. Він клявся, що не спілкується з нею, що вона бреше, щоб зруйнувати нашу сім’ю. Я хочу йому вірити, але сумніви гризуть мене. А рапіт вона каже правду? А рапіт він досі кохає її?
**Сім’я під загрозою**
Моє життя перетворилося на параною. Я перевіряю телефон Максима, коли він спить, стежу за його реакцією, коли ми проходимо повз кав’ярню, де працює Марія. Ненавиджу себе за це, але не можу зупинитися. Ярик — моє світло, але навіть його усмішка не заглушує страх, що наша сім’я може розпастися. Моя мати, бачачи мій стан, каже: «Соломійко, тікай від нього. Чоловік із таким минулим — це проблеми». Але я люблю Максима. Він добрий батько, турботливий чоловік, але його минуле — як міна, яка ось зараз вибухне.
Я намагалася поговорити з Марією, написала їй, попросила залишити нас у спокої. Вона відповіла: «Ти не знаєш, із ким зв’язалася. Він завжди буде моїм». Її слова — як отрута, яка повільно вбиває мене. Я не знаю, бреше вона чи ні, але її впевненість лякає. Чому вона не може відпустити його? Чому продовжує переслідувати нас? І чому Максим такий спокійний, немов це нормально?
**Мій внутрішній розпад**
Я не знаю, чи це нормально. Може, я драматизую? Може, колишня дружина справді просто не може змиритися і скоро відступить? Чи я маю копати глибше, щоб дізнатися правду? Боюся, що, якщо почну розбиратися, знайду те, що зруйнує мою сім’ю. Але й жити в цьому страху вже не можу. Мої подруги кажуть: «Заб’єш, вона просто завздрить». Але як забути, коли її тінь у кожному кутку мого життя?
Максим, бачачи мій стан, намагається заспокоїти: «Соломійко, я з тобою, я люблю тебе». Але його слова звучать усе менш переконливо. Я бачу, як він уникає розмов про Марію, як міняє тему, коли я згадую про неї. Це байдужість чи спроба щось приховати? Я не хочу стати тією дружиною, яка риється в минулому чоловіка, але й не хочу бути сліпою дурницею, яку обманюють.
**Що робити?**
Ця історія — мій крик про допомогу. Я не знаю, як із цим жити. Піти від Максима? Протистояти Марії? Поговорити з ним знову, але як змусити його бути чесним? Хочу захистити Ярика, нашу сім’ю, себе. Але як, якщо я не знаю, де правда, а де брехня? У 29 років я мріяла про щасливу сім’ю, а тепер почуваюся героїнею трилера, де ворог — тінь із минулого.
Я не знаю, чи нормально те, що відбувається. Але знаю одне: більше не можу жити в цьому страху. Нехай мій наступний крок буде помилкою, але я його зроблю, щоб повернути собЯ беру Ярика за руку, виходжу з дому і йду до Марії, щоб нарешті подивитись їй у вічі та почути правду.
