Невірні тарілки: три дні випробувань терпіння.
Ярослав мив посуд. Три дні він терпів, але жодна тарілка чи чашка так і не стала чистою. Тому, повернувшись з роботи, навіть не переодягнувся. Накинув фартух і взявся за роботу. Ще хотів зварити юшку, бо вже забув, який у неї справжній смак
Залишки їжі так присохли до тарілок, що довелося їх замочувати. Кавових чашок з десяток. Невже не можна вимити хоч одну за себе? У горлі застряг гіркий комок. Хотілося їсти, а в холодильнику лише кілька огірків та порожня полиця. І раптом Ярослав відчув запах пирога Оксани. У їхньому домі завжди пахло випічкою, бо дружина дуже любила готувати. Щойно вона поверталася з роботи і на кухні вже розливався аромат кориці. Чи ванілі. Вже дзижчав міксер, грілася духовка…
Але зараз Ярослав так тепло згадував дружину. Тоді ж він думав, що вона, окрім кухні та дітей (робота не рахувалася), нічого більше не бачила. Завжди вона чи то прала, чи то мила вікна, чи то прибирала килими. А влітку кухня перетворювалася на консервний завод. Ярослав не встигав відносити банки у підвал.
Одного вечора він повернувся з роботи, Оксана, як завжди, щось варила на кухні, а сама, сидячи на краю стола мала таку погану звичку чистила яблука й дивилася по телевізору якийсь концерт.
Я розлучаюся з тобою, сказав Ярослав неймовірно спокійно, навіть не привітавшись.
Дружина здригнулася, але не повернула голови.
У мене є інша жінка, пояснив він. Кохаю її і більше не можу тебе обманювати.
Оксана поклала ніж, повільно обернулася до чоловіка своїм розпаленим від пари й новин обличчям і покірно, тихо промовила:
Візьми один рулет, бо ми не зїмо стільки.
Ярослав, звісно, не взяв того рулета, хоча дуже любив з маком та горіхами… Зібрав найнеобхідніші речі та пішов до жінки, яка була зовсім не схожа на Оксану. Вона ніколи не носила, як Оксана, джинси лише короткі спідниці та сукні. Ніколи не носила кросівок, лише підбори. Вона могла сказати, що йде до салону краси таким тоном, ніби йде на важливу ділову зустріч. І весь світ мав почекати.
А Оксана ніколи не ходила до салонів. Не любила блукати магазинами чи ринками. Якщо треба було щось купити, складала список, йшла і незабаром поверталася з пакетами. Вона не читала блискучих жіночих журналів, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася спортом. Але завжди була гарною, охайною, стрункою. У вузьких джинсах і коротких блузках, з косою «косичкою» вона виглядала як школярка.
Ярослав хотів бачити поряд із собою справжню жінку. І знайшов собі Маріанну. Тепер сам прасує сорочки, варить їжу, миє посуд. А вночі йому сниться Оксанин рулет і пиріжки. Сни пахнуть ваніллю, і в них лунає Оксанин сміх…
Навівши порядок на кухні, Ярослав пішов у кімнату. На дивані лежала Маріанна, елегантно спершись на лікті. Перед нею лежав журнал, а на столику збоку стояли ще три кавові чашки.
Який ти молодець, мій зайчик. Що б я без тебе робила? защебетала дружина, простягаючи руки до чоловіка.
Я тільки з манікюру. Так втомилася! Подивись: чудові нігті, правда? Свої, чи не так? Іди сюди, любий, обійму…
Ярослава почало нудити. «Мабуть, від голоду», подумав він і пішов на кухню чистити картоплю.
