Життя у нашого сина із першою дружиною не склалося. У свої 45 років він був розлучений самотній чоловік. Та вже за два місяці він нас шокував новиною про одруження із молодою дівчиною. Новій обраниці сина було всього 26 років. Ні, ми зовсім не проти, основне, щоб він почував себе щасливим.
Скажу чесно, мені здається, що цією юною дівчиною керує лише меркантильність. Наш син добре стоїть на ногах, в нього власне житло, автомобіль та високий заробіток. Свою молодицю він обдаровує дорогими подарунками та нічого не шкодує.
Я з першого дня, коли почула цю новину, подумала, що це дівчисько дуже швидко сповістить сина про свою вагітність. І знаєте, я не помилилася. Леся уже за місяць після їхньої розписки повідомила про те, що скоро народить спадкоємця. Ще б пак, за допомогою дитини їй буде простіше заволодіти всіма грошима свого чоловіка-бізнесмена.
На черговому ультра-звуковому дослідженні Лесі сказали, що у них народиться хлопчик. Син мій на сьомому небі від щастя, а мій чоловік тим більше. Адже народиться продовжувач роду. Мій старий настільки радіє, що навіть мріє, щоб внука назвали в його честь. До слова, його звати – Осип.
Звичайно ж, коли нам повідомили цю новину – ми швидко зібрали подарунки і гостинці і вирішили приїхати вгості до дітей. Чоловік мій був рішуче налаштований запропонувати своє ім’я для онука, ба більше – негативну відповідь він чути не хотів. Так, як нашим сином тепер цілком керує невістка – то майбутній дід одразу ж почав пропонувати їй назвати дитину стародавнім українським іменем. Проворна дівчина одразу ж зрозуміла хід думок старого і почала мнутися та уникати відповіді.
Пізніше вона таки ж висловила своє незадоволення і запевнила, що ім’я Осип – це буде останнє ім’я, яким б вона назвала свою дитину. Адже у наш час так названого хлопчика будуть дразнити та ображати. Леся навіть чути наші переконання не хотіла.
Сина наш просто мовчав і не приймав жодну сторону, лише уважно нас всіх слухав. А майбутній дід дуже образився, він ледве стримував себе, щоб не заплакати. Таким похмурим я його ще ніколи не бачила.
Знаєте, я вважаю, що це молоде хитре дівчисько зовсім не поважає ні мого сина, ні мене, ні мого чоловіка. Нам ж уже за 70 років, могла б і поступитися. Що ж поганого у імені Осип, гарне давньоукраїнське ім’я, більше того зараз повернулася мода називати так дітей.
Додому ми їхали так, наче посварилися з ними на все життя. Через кілька днів я зателефонувала сину і попросила поговорити з невісткою, так вже мені було важко дивитися на свого діда. Старий змарнів від образи і нічого не хотів. Син сказав, що спробує, проте нічого обіцяти не може.
А майбутній дід чекає та сподівається, що внука назвуть таки в його честь.
