Хвору бабусю зсунули на дожиття онукові. А дізнавшись, що вона лежить у нотаріуса, рвали на собі волосся.
Доброго ранку, кохана, Настенька скривилася, почувши в телефоні голос свекрухи Марії Степанівни. Якщо та телефонує, значить, збирається зіпсувати цей ранок.
Настенька ледве терпіла Марію Степанівну. Взаємність була повною. І справа була не в тому, що невістка була поганою людиною. Просто вона стала дружиною її нелюбого старшого сина Олега та автоматично потрапила до списку небажаних осіб.
Маю для вас чудову новину, з єхидством продовжила Марія Степанівна. Моя свекруха, Ганна Василівна, тепер житиме з вами. Прийдеться відпрацьовувати незаслужено отриману квартиру.
Настенька полегшено зітхнула це була далеко не найгірша новина. Зазвичай свекруха вигадувала для неї гірші витівки. Спочатку молода жінка не розуміла, чим так дістала матір чоловіка, поки він не розповів їй історію.
Олег був старшим із трьох дітей Марії Степанівни. Народила вона його без чоловіка, ще дівчатом, і соромилася сина.
Проте, незважаючи на це, гарну́сії з трирічним хлопчиком вдалося привабити солидного й заможного вдовця Івана Миколайовича. У шлюбі в них народилися ще двоє хлопчик і дівчинка.
Вітчим Олега був розумною та дієвою людиною. Він піднявся ще у 80-х, відкрив кооператив. Потім не розорився у 90-х, а в 2000-х і зовсім пішов угору.
Дітей своїх не ділив завжди купував усім порівну іграшок, одягу, їжі. Але й ременя міг дати кожному, якщо було за що.
А ось Марія Степанівна робила між дітьми різницю. Між щипками та докорами шипіла Олегу:
Навіщо я тебе народила, чорнявий? Весь у свого негідного батька, немов ворона серед голубів, натякаючи на світловолосих дітей.
Чим провинився хлопчик невідомо. Він же не просив народити його, та й чоловіка матері допоміг знайти саме він.
Іван Миколайович пожалів заплаканого у скверику хлопчика, якого знову лаяла мати, і підійшов заспокоїти. Так і познайомився зі злою жінкою.
Чоловіком і батьком Іван Миколайович виявився чудовим дружину пестив, на дітях не економив. Грошей і уваги вистачало на всіх, і Олег ніколи не почувався чужим. А от молодші брат і сестра, підбурювані матірю, постійно нагадували йому його місце.
Ти нам ніхто, ми тобі не рідня, наш тато тебе годує! лунало під час їхніх свар
