Ми з чоловіком живемо в Києві, а тому кожен раз, коли комусь з родичів потрібно до столиці, то залишаються у нас. Я ніколи не була проти гостей, адже жодних незручностей вони нам не створювали. Але ситуація змінилась, коли у нас народилась донечка. На мої плечі, окрім обов’язку підтримувати будинок у чистоті та готувати для всіх їсти, лягло піклування про дитину. Я стала роздратованою, оскільки майже не спала, але родичі ставились з розумінням та радо допомагали по дому, а тому стосунки між нами залишались хорошими.
Проте ситуація кардинально змінилась, коли в гості приїхав брат та його жінка. У них з’явились якісь термінові справи, а тому вирішили зупинитись у нас. Буду відверта, новині про їх приїзд я зовсім не зраділа, адже грошей у них достатньо, щоб винаймати номер у готелі. Проте чоловік дуже зрадів їх приїзду, а тому я вирішила потерпіти.
Цілий ранок я провела за прибиранням квартири, наготувала безліч страв, накрила стіл і як тільки я закінчила, у двері подзвонили. На порозі стояв брат чоловіка з дружиною Катею. Під емоціями від зустрічі, я й не відразу помітила, що гості приїхали з пустими руками. Ні, звичайно ж я не очікувала на дорогі подарунки, але привезти хоча б смаколики для своєї племінниці, заради пристойності, вони могли. На мою думку, це звичайний жест ввічливості. Я не стала псувати нікому настрій та промовчала. Але це був лише початок пекла, який на мене чекав.
До самого вечора ми просиділи за столом, обговорюючи останні новини та плани на майбутнє. Коли всі втомились та пішли спати, я залишилась сама з горою немитого посуду..
То була, мабуть, найгірша ніч у моєму житті. Перемивши всю посуду, я сподівалась на заслужений відпочинок, але мене чекало розчарування. Донечка ніяк не могла заснути, а отже я всю ніч провела разом з нею. На ранок всі були бадьорі та щасливі, щоправда, окрім мене. А тут ще й чоловік підлив масла у вогонь, обурившись, чому я така незадоволена та агресивна.
Поснідавши, всі пішли по справах, а я залишилась з донькою.
Увечері всі знову зібрались у нас вдома. Я була в край обурена, що наші родичі знову не купили ніяких продуктів на вечерю, а на додачу навіть не запропонували допомогти з прибиранням, а мовчки пішли спати.
Така ситуація продовжувалась декілька днів і врешті-решт я не витримала. Я відчувала себе прислугою у власному домі.
Я поскаржилась чоловіку на наших гостей, але він сказав, що нічого тут не зможе зробити та попросив трішки потерпіти.
Мене обурювала безініціативність Катерини, адже вона приїхала у чужий будинок і поводиться тут наче якась принцеса, а я прислуга. Могла б хоть запропонувати розділити обов’язки або як мінімум, за собою з чоловіком посуд помити.
У суботу родичі ще з самого ранку відправились вирішувати свої справи, а тому ми з чоловіком провели цілий день разом. Увечері вони повернулись з повними пакетами всього. Я відразу зраділа, можливо, вони вирішили пригостити нас вечерею, але поспішила. З пакетів брат дістав алкоголь та всякі снеки й вони пішли дивитись матч по футболу.
Мене переповнювала сильна злість на них. Вони ж знають, що мені не можна ще алкоголю, то чому б не взяти для мене якогось соку та цукерок? Я цілий тиждень готую для них, прибираю та ще й живуть у нашій квартирі безкоштовно і за це отака подяка.
Того разу я вирішила відверто поговорити з Катею. Я, не соромлячись у висловах, випалила їй усе, що тримала у собі весь той тиждень. Жінка весь той час лише зверхньо дивилась на мене, а тоді сказала: «Я не збираюсь у чужому домі підлогу драїти та борщі варити, це обов’язки покоївки. А тобі я не дозволю читати собі нотації, вже не маленька дівчинка». Цих слів мені хватило, щоб остаточно прийняти рішення: і ноги цих людей в моєму домі більше не буде. Я дала їм ніч, щоб зібратись та поїхати.
Зранку вони взяли всі свої речі та вийшли, хлопнувши дверима. Я відразу видихнула з полегшенням, але й досі вагаюсь: Чи вірно я вчинила?