Вперше я вийшла заміж по молодості. Чоловік був моїм першим шкільним коханням. Він вчився у старших класах, я молодша, ревіла в подушку ночами, тому що він мене не помічав і гуляв з іншими. Після школи він пішов до армії, а я чекала, хоча він про це і не здогадувався. Він помітив мене, вже коли мені було 18 років, ми почали зустрічатися і згодом одружилися, коли я вже була вагітна.
Я народила сина, але у нашому подружньому житті було мало хорошого. Жили спочатку зі свекрухою, а характер у неї був не солодкий, потім переїхати на орендовану квартиру. Чоловік почав зраджувати, у що я спочатку не вірила, потім закривала на це очі.
Але коли сину вже було 2 роки, я все ж не витримала і подала на розлучення, повернулася до батьків. Вони весь час докоряли тим, що попереджали мене, мовляв, казали ж, що не вийде нічого доброго з цим хлопцем, та я все одно продовжувала любити тоді вже колишнього чоловіка. Почуття трохи згасли, коли він виїхав з міста, а аліменти платив вкрай рідко, та й то копійки.
Згодом через друзів я зустріла Володимира — гарний, є квартира і машина, до чотирирічного сина одразу знайшов підхід. Всюди нас водив — атракціони, парки, ніколи нічого не шкодував, особливо для дитини. Але попередив, що як створимо сім’ю, більше дітей мати не зможемо через здоров’я. Але мені це підходило, тому що більше дітей я і не планувала.
Коли після мого заміжжя син почав називати Володимира татом, я навіть трохи ревнувала, бо ж його тато — той, кого я так сильно кохала. Але не говорила нічого. Жили ми чудово, щоліта — море, син досягає успіху в спорті. Він вже підліток, 16 років, але через гарне виховання чоловіка проблем з ним ніколи не мали.
І було б усе добре, але нещодавно до міста повернувся колишній чоловік, після смерті його матері живе в її квартирі. Він знайшов мене в соцмережі, ми зустрілися, згадали минуле життя і все так закрутилося.. Він розказав, що одружувався ще раз, але шлюб тривав недовго, і дітей, крім нашого сина, у нього немає. Почав впрошувати мене розійтися з чоловіком і повернутися до нього, відновити сім’ю, і я відчула, що не можу далі жити без почуттів у шлюбі — погодилася.
Говорили з Володимиром і сином довго, і було це дуже нелегко. І якщо чоловік прийняв моє рішення і змирився з ним, то сина ця новина приголомшила. Як я не пояснювала, що його справжня сім’я — це я, рідний батько і він, син навідріз відмовився лишати вітчима, мовляв, іншого батька він не знає і не хоче знати. Рідного батька у всіх соцмережах заблокував.
Я почуваюся, ніби Володимир забрав мого сина, бо зараз він готовий відмовитися він мене заради нього!Визнаю, я дуже завинила перед ними, але що робити, що тягне туди, де справжня любов? Час не повернеш назад, зараз я живу з колишнім чоловіком, Володимир подав на розлучення. Син навіть в гості не приходить, на телефонні дзвінки відповідає зрідка і сухо. Як мені повернути сина від чужої людини у справжню сім’ю?
