«Сюрприз» від колишнього
Остапе, почекай! несамовито крикнула Соломія у відчинене вікно.
Але хлопець її вже не чув.
Він сів у свій «Жигуль» і завів мотор. Соломія схопила телефон, миттю вискочила з квартири.
Круто збігаючи сходами з четвертого поверху, не впускала руку з телефоном тричі набрала його номер, та Остап і тут мовчав.
Одна думка крутилась у голові: «Лише б встигнути!»
Доля почула її благання. Коли Соломія, мов буревій, вилетіла на засніжену вулицю, машина ще гуділа мотором.
Побачивши дівчину без куртки, Остап здивовано опустив вікно:
Що сталось? На тобі обличчя нема.
У тебе Там Соломія так захекалася, що не могла навіть слова звязати. Упала на коліна, полізла під авто.
І байдуже, що під ногами сніг місцями потемнів і джинси у крапу.
Коли ж вона виповзла разом із худим брудним котом, Остап стояв уже поруч заціпенів від нерозуміння.
Соломіє, що за цирк? Я, взагалі, на роботу запізнююсь.
Там під машиною кіт сидів! Я ще з вікна його побачила Боялась, що ти рушиш, а він
Кіт? Під машиною?! презирливо засміявся Остап. Через нього так хвилювалася? Ну
А коти чим гірші? Вони жити не хочуть, по-твоєму? здивовано глянула дівчина.
Послухай Якби він хотів жити, не ховався б під машиною. Чи принаймні утік би, почувши мотор.
Не втік би, Остапе Подивись: у нього ледве сил на мявкання вистачає. А ти втік би
Добре, Соломіє. Молодець, врятувала кота. Можеш узяти цукерку й написати у Facebook пост. А я поїхав, ще побачимось.
Соломія дивилась вслід, притискаючи кота до грудей. Раптом усвідомила: як же Остап став таким жорстким? Раніше не помічала.
Кіт був зовсім слабкий. Дивився майже крізь неї, але дивився з вдячністю. Явною, впізнаваною і саме це дало їй рішучість.
Повернувшись додому, вона вдяглась, взяла гроші, викликала таксі.
Куди їдемо? усміхнувся таксист, коли Соломія зачинила дверцята.
Я казала по телефону, мені у ветеринарну клініку. Бажано швидше.
До клініки? Звісно, згадав Щось серйозне трапилось із котом? мяко перепитав чоловік.
Так. Йому треба лікар.
Зрозумів. Жодних питань. До речі, маю на прикметі гарну ветеринарку лікарі там справжні майстри, тварин із того світу витягають, до купи збирають.
Через пятнадцять хвилин Соломія вже сиділа під кабінетом у клініці, тримаючи кота в руках. Людей було повно, всі з тваринами у кожного своя біда.
А з Вашим що сталось? лагідно поцікавилася бабуся з крихітним білим песиком.
Ще не знаю, зітхнула Соломія. Знайшла просто під машиною. Виглядає, наче всю ніч на морозі просидів
На морозі?! схопилася за серце бабуся. Ходімте, я Вас вперед пропущу. У нас із Патриком лише огляд, а у Вас терміново.
Справді? Ви пропустите?
Авжеж! Ми свої
В кабінеті Соломія нервово пересмикувалася, поки лікар оглядав кота.
Після огляду чекати аналізи. Час тягнувся безкінечно.
Дзвонив Остап, але вона скидала виклики: їй не до нього зараз.
Так, панянко, серйозно мовив лікар. Як я розумію, підібрали на вулиці?
Під машиною знайшла Скільки сидів там не знаю, але думаю, цілу ніч.
Є ознаки обмороження. Але гірше, що здоровя у нього зовсім неважне. Лікувати доведеться довго і коштуватиме це недешево, до того ж Ваш вибір: берете за нього відповідальність, чи, можливо, знайдете інших господарів.
Соломія здогадувалась: лікування буде непростим. Але такого не очікувала.
Подивилась у втомлені, вдячні очі кота.
Він не просив, не благаючи дивився, а ніби казав: «Відмовишся я все зрозумію».
Я готова, твердо сказала Соломія. Буду його доглядати хоч до старості.
Гаразд, усміхнувся лікар. Залишаємо його на кілька тижнів у стаціонарі. Потім призначу ліки й поясню, що й як.
Дякую, мало не заплакала дівчина.
Це вам спасибі, зовсім серйозно відповів лікар. Рідко тепер таких людей зустріти.
Соломія обіцяла коту повернутись. Мирон (так вона вирішила його назвати вже тоді) вірив у це: зібравши останні сили, ледь чутно «мявкнув» їй на прощання.
Додому повернулась аж під вечір, геть зморена. Мріяла просто впасти у ліжко, тим паче завтра на роботу. Але зустріла Остапа злий, як грім.
Соломіє! Де ти вештаєшся? Дзвонив нуль реакції! Що за фокуси?
Вибач, день видався важким вона почала роздягатися, прибираючи його розкидані черевики до шафи.
Цікаво У тебе ж вихідний, посміхнувся Остап. Що робила, що закінчилась як вичавлений лимон?
Була весь день у ветеринарній клініці з котом.
З яким ще котом?
Тим, якого з-під твоєї машини витягла, не витримала Соломія. Я справді втомилась, можна завтра поговоримо?
То ти весь день на того кота витратила? Я правильно все розумію?
Яка різниця, вуличний він чи не вуличний! її голос прорізала образа. Він міг загинути
А нічого, що я тут з голоду пухну? Прийшов ні тебе, ні вечері.
Остапе, ж ти не дитина мала! У морозильнику вареники, міг би зварити собі. Знаю, ти звик до іншого, але
Вареники? Серйозно? Я ж не з вокзалу, щоб їх їсти! Ще й я працював увесь день, маю й вечерю сам собі варити?!
Попри втому, Соломія приготувала Остапові вечерю таку, як він любить. Він не подякував.
Два тижні потому Соломія забрала Мирона з клініки й потай привезла додому. Все потрібне вже придбала, але Остапові не зізнавалась. Не знала, як скаже йому про нового співмешканця. Та була впевнена: це її оселя. Тим паче, він їй ще не чоловік, пропозицію робити не збирається
Коли ж Остап побачив у квартирі кота, здійняв справжній скандал.
Ти привела в дім вуличного котяру? Соломіє, у тебе з глуздом все гаразд? Чи, може, головою вдарилась під машиною?
Я врятувала цього кота. Тепер відповідаю за нього.
І скільки грошей на нього витратила? Скільки ще витрачатимеш?
То мої гроші. Як захочу, так і витрачу. Ти переді мною не звітуєшся, хоча навіть їжу рідко купуєш.
Казав же, у мене авто, воно забирає усі гроші. Та й робота зараз не дуже. Не переводь тему тут про кота йдеться
Його звати Мирон.
Ти вже й імя дав?! Тобі терміново потрібно до лікаря із головою щось не те!
Ту ніч Соломія провела окремо. Добре, що в неї двокімнатна квартира.
Всю ніч думала про свої стосунки.
Живуть разом трохи менше року, та останнім часом Остап стає вимогливим, а тепер ще й принижує, голос підвищує. Це не ті стосунки, про які вона мріяла. Але вирішила дати шанс. Останній.
Та Остап шансом не скористався. Далі лаявся через кота, казав, що йому на вулиці місце. Соломія терпляче слухала і робила висновки. І ось одного вечора сказала:
Остапе, я тебе не люблю. Ти мене також. Не мучмо одне одного.
Ти до чого ведеш?!
Завтра збирай речі й залишай квартиру. Я втомилась від скандалів. Хочу спокою.
То ти «нарадилась», привівши цього кота, а я ще й винен?
Якщо ти не приймаєш Мирона, тоді нам не по дорозі. Шукай собі ту, у якої котів немає, або купуй власне житло й порядкуй там.
Завтра у Соломії вихідний ідеальний час для розставання.
Остап намагався її переконати, однак хисту вистачило ненадовго.
Вона пила чай на кухні, коли подзвонила начальник:
Соломцю, рятуй! Без тебе не впораємось.
Маріє Іванівно, зараз зовсім незручний момент вийшла з кухні і глянула на Остапа, котрий запихав речі в сумку.
Лише годинка, дуже прошу! Ти ж знаєш, просто так не дзвоню.
Соломія зітхнула й почала збиратись. Остапу сказала: ключі кинь у скриньку під дверима. Той лише злісно кивнув.
На роботі Соломію не затримали. За сорок хвилин вона вже викликала таксі.
Як Мирон? спитав таксист. Соломія упізнала його саме той, що підвозив тоді у клініку.
Дякую, гаразд. Поїхали, будь ласка, максимально швидко.
Коли зайшла у підїзд, глянула в поштову скриньку ключів нема. І машини Остапа поруч не було.
Піднялась на четвертий поверх, вставила ключ Двері були замкнені. Увійшла речі Остапа зникли, компютер, інструменти теж.
Просила ж нормально ключі залишити буркотіла вона.
Відкрила двері до спальні серце обірвалось.
Мирона не було. Як і перенесення з кутка.
Кликала, оббігла всю квартиру кота ніде. Ясно вже Остап забрав.
Остапе! Ти зовсім? Навіщо ти Мирона забрав?! кричала в телефон.
Та просто так Сюрприз тобі, Соломіє! Ось коли приповзеш на колінах, подумаю, чи повертати кота!
Ти ж розумієш, що йому потрібен особливий догляд!
Він вимкнув слухавку
До ранку Соломія не склепила очей. Вранці поїхала на його роботу.
Брав відгул на кілька днів, сказав керівник. Що сталось?
Вкратце розповіла, той пообіцяв поговорити. Соломія дзвонила Остапу марно.
Вас підвезти? раптом почула знайомий голос водія таксі, що вже став для неї рятівником у біді.
Додому, будь ласка, відповіла, садячись у машину.
Сльози самі лились від того безсилля.
По дорозі задзвонив незнайомий номер.
Це Соломія? жіночий голос.
Так А Ви?
До нас вчора Остап ваш приїхав ночувати, працює з моїм чоловіком. І був із котом Той жалібно мявкає. Видно, скучає.
Не годуйте його, будь ласка. Мирону потрібна спеціальна їжа.
Він і не брав нічого, хоч я і пропонувала. Але телефону вистачило на одне: я не люблю, коли тварини страждають. Остап зараз десь по справах, повертайте кота.
Я зараз приїду! Скажіть адресу!
Швидко розповіла таксистові ситуацію він мовчки кивнув і помчав, не шкодуючи педалі газу.
Дорога здавалася вічністю Нарешті дістались під потрібний будинок. Соломія рвонула на третій поверх, подзвонила, жіночка простягла їй Мирона у перенесенні, щиро подякувала.
Таксист уже чекав.
Коли багатоповерхівка, у якій Остап тримав у заручниках Мирона, сховалась за поворотом, Соломія вперше за довгий час полегшено вдихнула. Всю дорогу додому тихо плакала від доброти: бабусі у клініці, таксиста, цієї жінки Поки на світі є такі люди, добро не згине.
Можна я побуду з Вами? запитав водій. На всяк випадок, якщо «горе-екс» повернеться.
Залишайтесь! погодилася Соломія.
Того ж дня вона викликала майстра замінити замки. Віктор, так звали таксиста, грався з Мироном. Кіт урчав, блаженно лежачи в нього на колінах.
Соломія була ВДЯЧНА Віктору. За все за підтримку, за добробут, за людяність у скрутну мить.
Потім вони разом випили по філіжанці кави і з того почалась нова історія.
І про це, напевне, зайве казати, але з часом дружба перетвориться у любов.
А щодо Остапа Його того самого дня з квартири вигнали. Друг, дізнавшись, що Остап принижував його дружину, ще й так «відзначив» під лівим оком.
На роботі його змусили написати заяву на звільнення.
Ну чому? здивовано питав Остап.
Бо так треба. Пиши й не дивись на мене, сухо сказав начальник.
Залишалось лише податись назад у своє містечко чи село.
Кожному за заслугами.
Бо так, як він, чинити не слід. Тварин треба хоча б поважати. А ще краще любити.
Підпишіться, щоб не прогавити нові історії добра.
