Дивись, он вона! Точно кажу тобі! пошепки сказала статна жінка простуватому на вигляд чоловікові. Давай ще кілька хвилин поспостерігаємо.
Маленька дівчинка років пяти спокійно грається в пісочниці, будує справжній палац для принцеси. Її «будівництво» наразі більше схоже на величезну гору, але Соломія вперто відмовляється від будь-якої допомоги дорослих. Вона впорається сама! Ще треба вирити рів навколо палацу і викопати печеру для дракона! Хтось же має боронити королівство!
Літній день у самому розпалі. Соломія, затінена сонцезахисним шатром над пісочницею, зовсім не переймається спекою, на відміну від батьків. Боячись сонячного удару, матуся дівчинки відійшла в тінь, а чоловіка відправила за морозивом і напоями. Відволікшись на дзвінок, Оксана на мить втратила доньку з поля зору. А спостерігачам поблизу тільки того й треба було.
Привіт, мала, нахабно присіла біля дівчинки жінка, змусивши Соломію злякано відсунутись. Втративши рівновагу, дівчинка впала прямо на свій замок, зруйнувавши майже все. В очах одразу заблищали сльози її праця зникла! Не плач, це ж просто пісок. Бажаєш, я справжній замок збудую!
МАМО! щосили крикнула Соломія, згадавши всі правила безпеки з садочка.
Бистренько підвівшись, вона вибігає з пісочниці, ледве уникаючи обіймів невідомого чоловіка, що спробував її затримати.
Оксана, почувши цей трагічний вигук, кинулася до донечки, випустивши телефон з рук. У слухавці ще кілька секунд лунало схвильоване голосіння співрозмовника.
Доню, рідненька моя, пригорнула дівчинку жінка. Що трапилося, маленька моя?
Там там схлипувала Соломія, міцно хапаючись за мамину шию, там якась дивна тьотя! І дядько! Він хотів мене схопити! Мамцю, я боюся!
Тут і тато прибіг. Швидко оглянувши доньку й переконавшись, що все добре, глянув на тих, хто її так злякав.
Жінка, років за шістдесят, з неприхованим осудом дивилась на цю сцену. Ця дівчинка… Немає жодних сумнівів, що це її онука! Колір очей, волосся, обличчя копія Тараса у цьому віці! Тільки ж дівчинка.
Далеко ж ви зайшли, зневажливо почала жінка, розглядаючи колишню невістку. І як ти посміла забрати онуку аж у таку глушину?
Андрію, занеси Соломію додому, я тут сама розберуся, сказала Оксана, передаючи чоловікові доньку. І подзвони, будь ласка, татові. Хай пришле когось з хлопців.
Гей, не смій! Я хочу познайомитися з онукою! обурилась жінка, хоча й не зробила жодної спроби наздогнати Андрія. Два метри на зріст, плечі широкі Що вони зроблять йому? Чому ж не дізналися заздалегідь, чи Оксана знову заміжня
Тамаро Степанівно, неспішно сказала Оксана, з огидою оглядаючи жінку. Про що ви кажете? Яка ще онука? Або у вас щось із памяттю, я нагадаю
********************
Як там мій майбутній онук? нетерпляче спитала жінка сина з невісткою, котрі повернулися з лікарні.
У нас буде дівчинка, я вже вам казала, натягнуто посміхнулась Оксана, мріючи, щоб свекруха скоріше втекла з їхньої квартири. Ця дама й додому тільки ночувати йде! Доводиться ховатись у спальні, посилаючись на недобре самопочуття.
Лікар помилився, наполягала Тамара Степанівна. У роду Короленків народжуються лише хлопці!
То ви і старшого сина викреслили, бо в нього з жінкою дівчинка народилася? гірко пожартувала Оксана, втомившись від цих балачок. Вічно одне й те саме.
То не його дитина! одразу вибухнула жінка, яка не любила згадувати цю історію. Таня його надурила, а він, дурник, повірив! МЕНЕ не послухав! Пішов за якоюсь! закінчила вона, майже проковтнувши грубість.
В Тетяни є ДНК-тест на руках, ви ж бачили, не раз. Усе намагалися переконати Лесика, що то підробка.
І таки була підробка! Як ти смієш мені не вірити, нахабна дівко майже просичала Тамара. Але зараз скандал влаштовувати не варто ще на нервовому ґрунті щось із дитиною трапиться. А спадкоємець так потрібен Перед подругами незручно, в усіх онуки, а в неї
Я піду відпочину, якщо ніхто не проти. Щось голова закрутилася.
Оксана пішла до спальні, щільно зачинивши двері. Часто мучило питання а чи не помилилася вона, що вийшла за Тараса. Ні, вона його любить, але миритися з ТАКОЮ свекрухою Мама ж порадила краще було б переїхати десь подалі від нових родичів.
Але як про це не казала чоловікові він категорично не бажає. Як можна залишити маму? Тато яке з нього допомога, тільки на дивані й сидить. Брат? Знає ж сама, що він із матірю не спілкується. Не захотів послухати здоровий глузд, дозволив себе ошукати. Ну і що те експертиза? Мовляв, підробка!
Тоді Оксана попросила бодай поговорити з мамою хай приходить рідше й менше втручається.
Мама нам добра бажає! образився Тарас. Корисні поради дає, допомагає! Скажи їй дякую! А не ховайся в спальні
Я ховаюсь тільки через твою маму! витримки вже не стало і в Оксани. Вона ж не хоче сварок! Якщо вона не перестане мені докучати, онуку не побачить! Поїду до своїх! І мій тато полковник, якщо ти забув допоможе мені. Ясно?
Після цієї сварки Тамара Степанівна трохи вгамувалася. Не перестала приходити щодня, але час обмежила. Чіплятись теж стала рідше. Хоч Оксана добре знала це надовго не допоможе, все скоро поновиться.
Напружувало ж найгірше, що жінка просто відмовлялася приймати можливість появи внучки. Їй подавай онука! У їхньому роду лише хлопців! А конфлікт зі старшим сином показник цієї навязливої ідеї.
І Тарас піддакує. Мовляв, у нього лише син може бути! А на результати УЗД дивиться з презирством.
Народиться дівчинка виганю обох на вулицю, якось сказав Тарас, у стані явного спяніння. Бо це означає, що ти її з кимось іншим зробила! Я не Лесик, дурити себе не дам!
Після цих слів Оксана вже остаточно розчарувалася в чоловікові й подумала про розлучення. В тата є звязки, допоможе вирішити все швидко
І народилась дівчинка, як і передбачалось. Тарас учинив бучний скандал ще в палаті, не соромлячись сусідки, ледь не підлітка, яка від жаху забилася в куток ліжка. Охорона недовго чекала забрала агресивного чоловіка.
Наступного дня Оксану навідала й Тамара Степанівна. Вона не кричала, приклад сина перед очима, але висловила все, що думає у дуже грубій формі. Вже коли почала повторюватися, зайшов янгол-охоронець офіцер у формі. Одним поглядом розвязав питання та пригрозив проблемами, якщо вона не припинить переслідувати Оксану.
Тарас часу не гаяв. Пішов подавати на розлучення. Але коли йому показали закон України, де чітко написано: поки дитині не виповниться рік, жінку за його бажанням не розведуть, він одразу зрікся новонародженої донечки. Пішов із заявою про оспорювання батьківства.
Юрист, що складав документи, ледве не крутив пальцем біля скроні: у роді не народжуються дівчата Що за нісенітниця? Без ДНК-експертизи нічого не доведеш!
Не впевнений, що зможете виграти справу, чесно сказав юрист. І, за вашими ж словами, у брата теж донька.
Не його дитина!
Але ж експертиза є
Підробка! Тарас, науськаний своєю матірю, був непохитний.
Заздалегідь кажу: суд експертизу, якщо призначить, визнає доказом.
Я впевнений, що це не моя донька й крапка
Утім, експертизи навіть не знадобилось. Оксана вирішила повністю розірвати звязки з цією родиною і визнала позов чоловіка. Не хотіла, щоб за кілька років Тарас зявився з претензіями на Соломію. Нехай ліпше буде як мати-одиначка
************************
Ну що, пригадала? І Тараса чого не взяли?
Тарас Тарас загинув, скорботно промовила жінка. Ваша дочка все, що лишилося від сина. Не хвилюйся, ми її добре виховаємо, зробимо з неї справжню людину
Ви? Виховаєте? А з якого дива? прошипіла розлючена Оксана. Ви моїй донці ніхто. Ваш син їй ніхто! І це вирішив суд! Ще раз побачу вас біля моєї дитини пишу заяву в поліцію. Спроба викрадення. У мого тата велика пошана в місті, тож милості не чекайте!
Ти не розумієш, у нас більше нікого немає!
Є. У вас старший син. В Лесика теж донька до них і йдіть.
Він навіть бачити нас не хоче, буркнула жінка й відвела погляд. Лише зараз зрозуміла, якої дурниці наробила.
Який розумний чоловік, схвально кивнула Оксана. Ви нам стільки нервів попсували, ще чогось хочете? Нагадаю, як ви мою дитину називали?
Оксано Василівно, неприємності? двоє міцних хлопців у формі швидко підійшли до доньки свого керівника.
Так, маленькі. Подбайте, будь ласка, щоб ці люди виїхали з нашого міста.
Але
Без «але», коротко кинув хлопець, роблячи крок уперед. Подружжя Короленків одразу поповзло назад, чим викликало задоволену посмішку Оксани. Ходімо.
Оксана рушила додому. Настрій чудовий! Лише одна думка примусила трішки насупитись:
Треба, щоб ці… Короленки сиділи вдома і більше не пхались до нас! Скажу татові все владнаєВдома Соломія вже спокійно мастила хліб маслом і уважно слухала тата, який розповідав, як хоробрі лицарі боронять свої замки. Оксана підійшла, обійняла донечку й притиснула до себе так міцно, ніби хотіла захистити від усього злого світу.
А я гарно закричала, правда, мамо? серйозно глянула дівчинка.
Ти найхоробріша моя принцеса, усміхнулась Оксана. Від біди ти завжди зможеш покликати мене, і я миттєво буду поруч.
Того вечора, коли дитячі ручки вже спокійно тримали плюшевого дракона-охоронця у новому замку з подушок, Оксана ще довго сиділа біля ліжка. Дивилася на доню світлу, справжню, найріднішу.
Наша з тобою сімя найкраща фортеця, прошепотіла, вкриваючи Соломію ковдрою. І нікому її не зруйнувати.
За вікном літній вітер лагідно гойдав гілки акації, а в домі панувала тиша, спокій і якесь нове, особливе відчуття. То був спокій після бурі: коли найцінніше залишилося поруч, і ніщо більше не має значення.
Оксана знала попереду ще багато чого, але вона вистоїть. Бо тепер для неї важливе лише одне: щастя її маленької принцеси. І це щастя вона сама здатна захистити, поки Соломія будує свої замки з піску й мріє про власне казкове королівство.
