Не знаю нічого, але в графі «батько» ви вказані, забирайте близнюків!

«Нічого не знаю, у документі батько ви. Забирайте близнюків!»
Через три роки після розриву мене раптом оголосили батьком двійні хлопчиків. Та й сам винен, слід було подати на розлучення! Та вийшло на щастя
З Оксаною ми прожили в шлюбі десять років. Мали двоє доньок-погодок, Соломію й Марійку. Усе, ніби, як у людей: вдень робота, увечері дім, але наша дружина дедалі частіше затримувалась. То до подруги, то в магазині черга, то на роботі аврал Зрештою добрі люди повідомили, що в Оксани є коханець.
Я, авжеж, не затягував і поставив питання ребром. Оксана миттєво спробувала відігратися, а найкращий захист це напад. На її думку, я мало приділяв уваги, вона перестала почуватися жінкою, побут з’їдав увесь час, а доньки, виявляється, любили лише мене Накричалась і оголосила, що йде до коханця. Та й пішла, та ще як полишивши дівчат ізі мною.
Соломія й Марійка спершу довго шукали маму, але звикли. Мені якраз запропонували роботу в іншому місті, керувати новою філією, то ж я погодився. Зібрались ми швиденько, адже відїжджали невдовзі, й через це не встиг оформити розлучення з Оксаною.
У новому офісі я зустрів чудову жінку. Галя була моєї кумпанії й також сама виховувала двох доньок. Не довго думаючи, ми знялись і почали жити великою родиною. Наші діти майже однолітки, вдома увечері стояв гамір: дівчатка аж кипіли, коли грались разом, або сварились через якусь дрібницю, цілий садочок, йой ймену! Ми з Галею не натішились на дівчат, але потай мріяли про спільного сина. Та щось не виходило.
Коли дістався той дивний дзвінок, ми з Галею прожили удвох два роки й уже списали надію на сина Ну, не судилось, вирощуватимемо дівчат. Ось про той дзвінок.
За номером мобільного зрозумів, що телефонують із рідного міста:
Миколо Петровичу?
Слухаю вас.
Маю для вас сумну звістку Ваша дружина Оксана Павлівна, на жаль, не вийшла з коми й сьогодні померла. Приїжджайте за дітьми, їх виписують завтра. Щодо долі Оксани Павлівни пояснимо завтра.
Жарт? Ми з Оксаною Павлівною три роки не бачились, а наші діти тут, зі мною.
Нічого не знаю, у документі батько ви. Забирайте близнюків!
На тім кінці пок
Ми хлопчикам вибрали українські імена Богдан та Олесь, і вони виросли разом із сестрами у нашій гучній, люблячій родині, як ті пташенята у теплому гнізді.