**Щоденниковий запис**
Не можна вдавати, що все, як раніше.
З дитинства я, Світлана, любила запрошувати подружок до себе. Мама завжди дозволяла, адже й сама була такою. Скільки себе памятаю у нас постійно гостювали мамині подруги, особливо вихідними.
Дні народження й уявлення без гостей не обходились. Тато був іншим спокійним, до візитів маминих подруг ставився нормально: інше й чаю з ними випивав, жартував. Частіше сиділи самі, а він копався в гаражі. Друзів у нього було мало, хіба що сусіди.
Мені подобалось, коли мамині подруги заходили просто так, між ділом. Вони рідко пили вино хіба що на свята, частіше чаювали чи каву. Коли в хаті були гості, мати оживала, сміялась, а то й пісні співали.
Мамо, чи можна, щоб Тетяна й Віра зайшли до мене? питала я.
Звісно, доню. На столі печиво й цукерки, пригостиш, і йшла на роботу.
Якщо довго не заходили мати пекла пироги й казала:
Запрошу хоч сусідок, Надю й тітку Ганну. Світко, сходи поклич.
Так і жили. В університеті я інколи привозила подруг на вихідні, а то й на канікули. Мамина звичка гостинно зустрічати всіх перейшла й до мене.
На останньому курсі я вийшла заміж за однокурсника Ігоря. Жили окремо, я запрошувала подруг. Ігор спершу нарікав, але зрозумів: для мене це важливо.
Ігорку, у нас завжди були гості. Ти ж не проти, якщо й до нас інколи будуть ходити?
У нас вдома рідко хто бував. Мати не любила гостей. Якщо тато приводив друга скандал на весь вечір. Але я не проти, якщо тобі так хочеться. Згодом чоловік звик.
Разом вирішували, кого запросити. Зрештою сформувався коло друзів. Ігорю не подобалася моя подруга Марічка сама, удова, завжди трохи сумна.
Як ти з нею дружиш? Вона мовчить, мов пень. Якщо не сміятись навіщо взагалі приходити?
Але вона вміє слухати й дає мудрі поради. Марічка не зрадить. Іноді хочеться поговорити по душі саме з таким людиною.
Ну й знайшла кого слухати, тоска зелена
Ні, Ігор, вона мені подобається. Їй подобається бути на самоті, тому іноді заходить одна. Мені з нею затишно.
Час йшов. Ми збудували великий дім, народили сина, як і раніше збирались з подругами. Іноді гуляли з дітьми, частіше сиділи в мене.
Дві подруги жили зі свекрухами там не пошалиш, лише Оля мала окрему квартиру з чоловіком, але все одно приходила до нас. Інколи збирались парами. Чоловіки випивали, сиділи в гаражі чи лазні.
Одного разу Марічка сказала:
Світлана, я б тобі не дуже вірила Олі. Будь обережна вона занадто часто звертає увагу на твого чоловіка.
Що ти несеш? Оля просто жартівлива! заступилась я.
Потім довго думала над її словами.
Через те, що сама без чоловіка, й заздрить. Мама завжди казала триматись подалі від самотніх. Можливо, варто віддалитись від неї.
Я поговорила з Ігорем.
А я тобі казав вона якась непевна
Я викреслила Марічку. Але в житті нічого не змінилось. Як і раніше, допомагали одна одній, забирали дітей із садка.
Світлано, виручи забери мого Вовчика, дзвонила Оля. Мій Сашко на риболовлі, а я затримуюсь.
Звісно, Олю, не проблема.
Пройшов час. Одного разу в садку я зустріла Олю. Вийшли, хотіли погуляти в парку. Поки йшли, Вовчик спитав:
Мам, а дядько Ігор сьогодні прийде? Вчора приніс смачні чіпси.
Оля нічого не відповіла, тільки почервоніла. Мені стало цікаво: адже мого чоловіка теж звуть Ігор.
Вчора він казав, що їхав до брата допомагати з меблями. Приїхав о пів на дванадцяту.
Та хіба мало Ігорів? відігнала думку.
Оля взяла телефон, але він розрядився.
Олю, візьми мій, подзвониш?
Не треба, додому заряджу.
До парку не пішли Оля раптом змінила плани.
Світлано, забула треба до матері зайти. І поспішно пішла.
Я йшла й думала. Згадала, як Ігор завжди хвалив Олині медовики.
Твій чоловік такий уважний! казала Оля.
А ще він із нею сміявся найбільше.
Невже між ними щось є? але відразу ж відігнала думку.
Я дзвонила Ігоревій невістці.
Катю, ви вчора меблі купували? Ігор казав, що допомагав.
Твій Ігор? Вчора його не було. Ми нічого й не купували.
На душі похололо. Ігор прийшов із роботи, поїв і пішов у гараж, залишивши телефон. Я побачила повідомлення від Олі: «Мій Вовчик проґавився при твоїй дружині, що ти вчора у нас був».
Я розлютилась і з телефоном у руках увірвалась у гараж.
Що це таке? Почитай і поясни!
Ігор прочитав і підвів на мене очі.
Пробач, Світлано, але це правда. Я вчора був у Олі.
Я остовпіла. Чекала, що він заперечить, але ні.
Зрадники! Обидва! я вибігла.
Через деякий час Ігор увійшов.
Давай забудемо.Вона витерла сльози, взяла Андрійка за руку і вийшла з дому, усвідомлюючи, що тепер її життя належить лише їй і синові.
