Нічого, Богдане! Не журся! Зате Новий рік ти розкішно зустрів!
Ось і рідний Київ. Богдан зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу й пішов до зупинки. Він не попередив дружину про свій приїзд.
Настрій був гірким попереду неприємна розмова з Оленою. Дружина знову докорятиме йому, скаржитиметься, казатиме, що він байдужий егоїст.
Та хіба він байдужий? Він навіть хотів привітати її з Новим роком, а вона вимкнула телефон. Образилася!
Три дні він намагався додзвонитися, але вона не брала слухавку. Ну, тоді й він обурився й перестав дзвонити.
До речі, вона навіть не спромоглася привітати його батьків та сестру, не кажучи вже про нього. І ось зараз він їй про це нагадає.
Не лише вона має право звинувачувати у неї теж повно недоліків. Найкраща оборона напад, чи не так?
Богдан підбадьорився й увійшов до підїзду з твердим наміром вияснити все.
Квартира зустріла його тишею.
Хто тут є? Оленко, я вже вдома! голосно сказав він, але у відповідь лише лунав порожній відлуння.
Він зазирнув на кухню пусто, потім у кімнати нікого. Та раптом помітив: дитяче ліжечко біля стіни зникло, як і комод із пеленальним столиком, і візок, який подарували батьки Олени.
Богдан кинувся до шафи половина, де висіли речі дружини, була порожньою.
Вона що, з розуму зїхала? Покинула мене? промайнуло в голові.
Він набрав номер тещі без відповіді. Спробував додзвонитися до Іри подруги Олени. Мовчанка. Нарешті вдалося вийти на Олега, чоловіка Іри.
Олеже, дай Ірі слухавку, не можу до неї додзвонитися, попросив Богдан.
Вона з дитиною у селі, у нас там свята. Звязок поганий, пояснив Олег. Я вчора повернувся, бо сьогодні на роботу. А вони ще там. Навіщо тобі Іра?
Шукаю свою Олену. Приїхав, а її немає. І всього, що готували для дитини, теж немає.
Слухай, твоя жінка ж ось-ось мала народити. Ти що, поїхав на свята, а її саму залишив? здивувався Олег.
Вона сама не хотіла. Хоча термін був на десяте-одинадцяте січня. Встигли б повернутися.
Вітаю, Богдане, ти дурень, усміхнувся приятель.
Чому? не зрозумів він.
Бо ти, мабуть, уже неодружений. Дурнику! Подзвони в лікарню, можливо, вона там.
***
Десять днів тому.
Не розумію, сину, говорила мати по телефону. Чому ти маєш сидіти вдома? Якщо Олена не хоче їхати приїжджай сам. До терміну ще два тижні, встигнеш повернутися.
Усі зберуться: тітка Наталя з дядьком Іваном, сестра Марія з чоловіком, Віка з Юрком. Ми з батьком теж будемо. Забронювали котедж у лісі з тридцятого по друге.
Тридцять першого банкет із артистами. Я за тебе заплатила, потім повернеш. Побудеш до Різдва, а восьмого повернешся. Якраз до терміну дружини.
Олена відмовилася:
Богдане, я можу родити будь-коли. Уяви: всі святкують, а в мене раптом почалося. До того ж котедж далеко чи встигне швидка?
Ні, я нікуди не поїду.
Твоя мати каже, що сучасні жінки вагітність за хворобу вважають, а народження дитини за подвиг. Вона нас трьох народила й навіть у декреті не сиділа.
Богдан розумів, що дружина має рацію. Але уявив новорічну ніч удвох, за скромним столом Олена й готувати особливо не збиралася. І йому стало сумно.
А рідня в цей час веселитиметься під музику, танцюватиме, сміятиметься.
У підсумку поїхав сам.
У котеджі було весело. Близько півночі Богдан вийшов у коридор, щоб подзвонити дружині, але вона не взяла трубку.
Ну й добре. Обижаєшся сама винувата. Могла б бути тут із нами, подумав він.
А вранці мати висловила невдоволення невісткою:
Твоя Олена навіть не подзвонила, не привітала нас. Зовсім ти її розбестив.
Вона не розуміє, що таке родина. Ми тут усі разом, а вона там сама. Нехай подумає.
Та Олені цієї ночі було не до них. Якщо вона когось і згадувала, то лише Богдана, а не його рідню.
Її батьки, дізнавшись, що дочка сама, запросили її до себе. Святкування планувалося тихе.
Брат Олени працював у Києві, вихідних не було, тому батьки готувалися зустріти Новий рік удвох.
Але тридцять першого ввечері, коли вони накривали на стіл, у Олени почалися пологи.
Викликали швидку. Мати поїхала з нею, батько слідом.
Новий рік Олена зустріла у пологовому, а батьки чекали внизу. Вона народила хлопчика
***
Богдан подзвонив у лікарню.
Шевченко? Вчора виписалася, відповіли йому.
Як виписалася? Невже вже народила?
Так. Першого січня, о півночі.
Хто її забирав?
Молодий чоловіче, ми таких даних не фіксуємо!
Богдан зрозумів
