Нічого, Тарасе! Не журись! Зате Новий рік ти розкішно відсвяткував!
Ось і рідний Київ. Тарас зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу та пішов до автобусної зупинки. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.
Настрій у нього був кволий напередодні важкої розмови з Олесею. Вона знову докорятиме йому, скаржитиметься на байдужість та егоїзм.
Але хіба він байдужий? Він навіть хотів привітати її з Новим роком, але вона вимкнула телефон. Образилася!
Три дні він намагався додзвонитися, але вона не піднімала слухавку. Тоді і він обидився та перестав телефонувати.
До того ж, вона навіть не привітала його батьків і сестру, не кажучи вже про нього. Ось зараз він їй про це й скаже.
Не тільки йому докоряти у неї теж є провини, тож нехай відповідає! Як кажуть: хто перший ударить, той двічі бє.
Тарас підбадьорився і увійшов у підїзд у бойовому настрої.
Квартира зустріла його тишею.
Га! Хто тут є? Олесю, я вдома! гукнув він, але у відповідь мовчанка.
Заглянув на кухню нікого, потім у кімнати порожньо. Але одразу помітив зміни: біля стіни зникло дитяче ліжечко, комод із пеленальним столиком, візок, який подарували її батьки.
Тарас відчинив шафу половина з речами дружини була пуста.
Вона що, з глузду зїхала? Покинула мене? подумав він.
Набрав тещі ніхто не відповів. Спробував додзвонитися до подруги Олесі, Маряни. Тиша. Нарешті дістався до її чоловіка, Ярослава.
Яре, дай Марянці слухавку, не можу до неї додзвонитися.
Вона з дитиною у селі там звязок поганий. Я вчора повернувся, бо на роботу треба. А вони ще відпочивають. А тобі навіщо Маряна?
Шукаю Олесю. Приїхав її вдома нема. І всі речі для дитини зникли.
Слухай, у твоєї дружини ж майже час пологів був. Ти що, на свята поїхав, а її одну залишив? здивувався Ярослав.
Вона сама не хотіла. Пологи ж лише 10-11 січня встигли б повернутися.
Вітаю, друже, ти дурень, усміхнувся той.
Чому?
Бо ти, мабуть, уже не чоловік, а колишній. Дзвони в лікарню, вона, напевно, там.
***
Десять днів тому.
Не розумію, Тарасе, казала мати по телефону. Чому ти маєш сидіти вдома? Олеся не хоче їдь сам. Пологи ще не скоро, встигнеш повернутися.
До того ж, вся родина збереться: тітка Люба з дядьком Іваном, Наталка з Олегом, Іринка з Юрком. І ми з батьком, і Оксана з Андрієм.
Оксана замовила нам кімнати у заміському готелі у лісі. Чотири дні, з 30-го по 2-ге.
31-го в ресторані буде бенкет з артистами. Я за тебе заплатила потім повернеш. Побудеш до Різдва, а 7-го поїдеш. Встигнеш до пологів.
Але Олеся відмовилася:
Тарас, у мене може початися в будь-який момент. Уяви: усі святкують, а в мене перейми. До того ж готель за містом чи встигне швидка? Ні, я нікуди не їду.
Мама каже, що зараз жінки вагітність за хворобу вважають, а народження дитини за подвиг. Вона нас трьох народила і в декреті не сиділа, відповів Тарас.
Він розумів, що Олеся має рацію. Але уявив нудний Новий рік удвох, зі скромним столом вона вже попередила, що готувати не буде. І йому стало сумно.
А родина в цей час веселитиметься під музику в ресторані.
Тож він поїхав один.
У готелі було гарно. Близько першої ночі він вийшов подзвонити дружині, але вона не взяла трубку.
Ну й добре. Обижаєшся, а між іншим, сама винувата. Могла б бути тут зі всіма, подумав Тарас.
Наступного дня мати висловила невдоволення невісткою:
Олеся навіть не подзвонила нам зі святом. Зовсім ти її розбалував. Вона не розуміє, що таке родина. Тому ми тут усі разом, а вона там одна. Нехай сидить, думає.
А Олесі тієї ночі було не до них. Якщо вона про кого й згадувала, то лише про Тараса, а не про його рідню.
Її батьки, дізнавшись, що дочка сама, запросили її до себе. У них не було великого святкування брат Олесі працював у Києві на заводі з безперервним циклом.
31-го о девятій вечора, коли вони з матірю накривали стіл, у неї почалися перейми.
Викликали швидку. Мати поїхала з нею, батько слідом.
Новий рік Олеся зустріла у пологовому, а батьки у вестибюлі. Вона стала мамою сина
***
Тарас подзвонив у лікарню.
Шевченко? Вчора виписалася.
Як виписалася? Невже вже народила?
Так. Першого січня, о пів на першу.
Хто її забирав?
Молодий чоловік, ми таких деталей не фіксуємо!
Тарас зрозумів це були батьки. Він купив троянди і поїхав до них.
Подзвонив. Двері відчинив тесть.
Вам чого
