Мені 27 і я досі не маю дітей. Коли я знайомлюся з новими людьми, намагаюся якомога довше не піднімати тему сім’ї. В мене є чоловік. В нас все добре. Ми кохаємо один одного і живемо щасливо. Без дітей.
Мене лякає в яких умовах зростає більшість дітей. Їхні батьки отримують трішки більше мінімальної зарплатні, з якої більша половина йде на квартиру та комуналку, а решта на продукти та відпочинок за пляшкою. Чомусь тим людям здається чудовою ідеєю народити дитину. А за що ви будете дитину вчити? Квартиру купувати? Ви думали про це?
Дитині треба не тільки кашка і казочка на ніч. Оберніться навкруги. Що ви бачите? Так. На дворі двадцять перше сторіччя. Дитина потребує дорогої техніки. Тепер це не особиста забаганка цього малого негідника, а необхідна умова для комфортного навчання в школі! Уявляєте! Це раніше ноутбук купували для навчання в університеті, а зараз хороший гаджет потрібний вже зі школи. За що його куплять люди, які живуть в однокімнатній квартирі по шість людей? Чи які беруть гроші в батьків, бо ще студенти, але дитину народили?
Я не розумію нашу країну. Точніше, я гадки не маю, що в головах наших людей? Чомусь вони не думають про розвиток своєї дитини. Вони не дивляться на ціни у репетиторів мов чи на прайс навчання за кордоном. Все що хвилює наших «молодих батьків» — ціни на дитяче харчування та памперси. Серйозно?! Завжди чую, коли мова заходить про дитину, приблизно таку фразу:
— Чому держава не допомагає батькам? Вони бачать які ціни на памперси?!
Як я хочу сказати в такі моменти:
— Рідненька! Ти бачила ціни на книжки? Триста-п’ятсот гривень в твердій обкладинці! А якщо видавництво зарубіжне, цінник до тисячі доходить. Ти думала про це?
Чому ніхто не думає, що дитину треба розвивати, а не тільки годувати і м’яке місце витирати? Дитина, не тваринка. Вона не може поїсти супчику і, як котик, сидіти на віконечку, спостерігаючи за пташками. Діти, які ростуть в таких батьків не бачать нічого, окрім бідності. Вони все життя живуть в тій маленькій квартирі, чують про економію та бачать торт, тільки на свята.
За що ті люди ненавидять своїх дітей? Що вони вам зробили? Якщо ви не можете дати дитині щось, окрім їжі та одежі, не народжуйте. З вас не буде гарних батьків.
— А ось ми росли на хлібі з цукром і нічого! Нормальні виросли!
Правда? Коли ви останній раз літали на місяць в іншу країну? Що кажете? Ніколи. Я так і думала! Ми, з чоловіком, вже не знаємо куди летіти, бо майже скрізь були. Дякую моїй батькам. Вони спочатку заробили, а тоді — народили. Дали мені освіту за кордоном, знання мов та можливість побачити увесь світ.
Коли ми з чоловіком зможемо заробляти стільки, скільки мої батьки, тоді народимо дитину. Я б хотіла дати своїм дітям все. Геть усе! А не фрукти на свята.
Було б добре, якби всі підходили до народження дитини відповідально. На жаль, поки що це лише мої мрії. Сподіваюся, через років сорок, в Україні буде більше адекватних та розумних людей. Поки те, що я бачу, викликає в мене шок і відразу.