— Ти не ображайся на мене, просто хочу, щоб ти зрозумів мене правильно. Просто я проти цієї твоєї дружби з Лідою, — сказала нещодавно дружина 35-річному Дмитру, — Дружити треба з позитивними і успішними людьми, щоб рівнятися на них і ставати краще. А таких подруг, як твоя Лідка, треба остерігатися і триматися від них якнайдалі. Вона нещаслива жінка. І ти їй свого розуму не позичиш, а її проблем можна набратися легко, встигай тільки вирішувати.
Дмитро одружений з Оленою зовсім недовго, менше трьох років. Але все у них дуже швидко закрутилося — знайомство, побачення, весілля, дитина. Однак Дмитру немає на що нарікати. Він вже зрілий чоловік, давно пора було сім’ю завести. До того ж його Олена виявилась доброю господинею і турботливою дружиною. Вона багато часу йому приділяє, піклується про затишок у домі. А після народження дитини Дмитро врешті пізнав справжнє щастя. Ніколи не думав він, що буде так тішитися тому, що проводить час з сім’єю. Народження сина лише зміцнило їхнє з Оленою кохання. Мабуть, йому таки дуже пощастило у цьому плані.
Але ось його давній подрузі Ліді, з якою вони разом росли і провели юність, зовсім не пощастило у житті. Заміж вийшла вона вже 8 років тому, має двох дітей. І Дмитро все ніяк не може второпати, що ж саме тримає Ліду у її шлюбі. Її чоловік недобра людина. Дмитру його поведінка зовсім незрозуміла. Він ніде не працює, цілими днями відлежує боки на дивані, часом зникає з дому на кілька днів. Ліда все шукає причини в собі, слідкує за собою, старається виглядати краще, готувати те, що подобається її чоловікові, підтримувати вдома ідеальний порядок. Вона й не докоряє нічим чоловікові, у всьому з ним погоджується, адже дуже хоче зберегти сім’ю. Було б що берегти ще!Адже зрозуміло, що нічого не допоможе. У них в сім’ї якісь дивні стосунки, Дмитро це помітив, хоч Ліда не все розповідає. Здається, що вона єдина, хто не розуміє, що їхньому шлюбу настав кінець.
Однак Дмитро завжди жаліє свою подругу, вони ж разом крізь вогонь і воду пройшли. Чоловік завжди підтримує Ліду, старається втішити, щось підказати, адже вона для нього, як сестра, якої у нього ніколи не було. Але як в цій ситуації словами зарадити?
Звісно, що дружба Дмитра з Лідою дуже не подобається Ользі, його дружині. Спочатку Дмитро все списував на ревнощі, але потім зрозумів, що справа в іншому. Ольга завжди вовком дивилась на Ліду. Та одягнена так-сяк, завжди без грошей, зате з безліччю проблем. Прийде бувало до них у сльозах, але міняти в житті нічого не хоче. Що Дмитро отримує від спілкування з нею, окрім тривоги і негативу?
Однак Дмитро, окрім Ліди, близьких друзів більше і не має. А відколи одружився, то зовсім перестав спілкуватися з тими, з ким проводив час, коли був холостяком. Тому Дмитро продовжував і далі спілкуватися з давньою подругою, вони регулярно бачилися, зідзвонювалися. Чоловік навіть грошима допомагав, коли була можливість. Для збідованої Ліди навіть і 100 гривень були значною сумою.
Останнім часом для сім’ї Ольги почалась чорна смуга — одні проблеми. І от кілька днів тому посеред ночі пролунав телефонний дзвінок від Ліди. Вона разом з дітьми пішли від чоловіка, і тепер стоїть на вулиці з босими ногами і у одній сорочці. Запитала чи можна у них ніч перебути. Додому назад піти не може, до матері в інше місто серед ночі не зможе поїхати, а більше попроситися немає до кого.
Звісно, що Дмитро не міг відмовити. “Приходь, звичайно!”, — сказав він по телефону подрузі.
Хто ж іще міг допомогти Ліді? З нею вже траплялося таке за роки шлюбу. І Дмитро завжди пускав подругу і на ніч, і на декілька днів, якщо потрібно було. Ліда пересидить у нього, перечекає, поки вдома все владнається — і повертається.
Однак, почувши телефонну розмову, дружина Дмитра раптово сказала, що досить уже цих непроханих гостей у їхній квартирі.
“Які ще гості о першій ночі? Завтра на роботу, між іншим, йти треба! У нас своя сім’я, своя дитина. Я малюка лиш годину тому ледве спати вклала, він спить погано, а тепер ще й гостей приймати будемо? А їх аж троє людей. Куди їх? Нехай у себе вдома ночує. Якби знала, що немає куди більше піти, то не стала б іти з дому. Сама кашу заварила — хай тепер розбирається!”, — дружина не на жарт розсердилася, вона ще раніше виказувала своє невдоволення щодо Ліди, але цього разу дуже бурхливо відреагувала.
Ольга сама взяла телефон Дмитра і перетелефонувала Ліді. Сказала, що вони її не чекають, нехай повертається у свій дім. Дмитро пожалів дружину і не став заперечувати.
Тоді Ліда не прийшла. І не дзвонила більше сама, слухавку не бере. Мабуть дуже образилась. Дмитро хвилюється, не може місця собі знайти, раптом сталося що. Жінка залишилася одягнена не по погоді на морозі з двома дітьми на руках. Як вони дочекалися до ранку? Де вони провели ніч? У кого переночували? Дмитро сподівався, що усе добре, інакше б Лідина матір би подзвонила б йому вже безліч разів. Дмитро перебирає у голові всі логічні варіанти подій тієї ночі. Однак заспокоїтись все ніяк не може.
Він жалкує, що так вчинив, що треба було дослухатися до подруги, заспокоїти дружину, аби Ліда з дітьми залишилась у них на ніч, хоча б заради дітей. Адже це вже справа навіть не дружби, а людяності. А з Ольгою нічого б не сталося, якби вона не поспала одну ніч. А тепер ось багаторічній дружбі настав кінець.
— Не накручуй себе! — говорить Дмитрові дружина, — Що ти повинен був зробити? Пора думати про свою сім’ю. Хотів влаштувати суперечку через чужі сімейні справи? Це немудро! Ліда вранці зі своїм чоловіком би помирилась, як ні в чому не бувало, це для неї не вперше. А сваритися через чужу родину недобре для наших стосунків. Це факт.
Дмитро не міг не погодитися з дружиною, але ніяк не може припинити переживати за подругу. Що тепер робити?
