Не буду тягнути. Я коханка вашого чоловіка! Усі ці роки ми були разом. Так! Не витріщуйте на мене очі й не падайте у непритомність
Марія готувала вечерю, чоловік Богдан мав повернутися за годину. Десятирічна донька Соломія займалася гімнастикою.
Вона прийде через півгодини, кине рюкзак і сяде за стіл, чекаючи на їжу. Тоді й почне розповідати про подруг, свої досягнення, про тренерку Марія посміхнулася. Доньку завжди було цікаво слухати.
У двері подзвонили. Для чоловіка ще рано, до того ж ключі в нього були. Значить, Соломія знову забула. Марія відчинила, але замість дочки на порозі стояла незнайома жінка.
Не буду довго. Я коханка вашого чоловіка. Усі ці роки ми були разом. Так! Не дивіться на мене так, ніби побачили привида.
Усі ці роки це скільки?
Три роки. Мене все влаштовувало. Спокійніше жити окремо та мати чоловіка, який просто приходить.
Жодних витрат ні грошей, ні клопоту. Так! Я не прала йому, не готувала, не прибирала. І зараз нічого міняти не збираюся.
Я б і не прийшла, але я вагітна. Випадковість, але вже нічого не зробиш.
Марія згадала, як довго не могла завагітніти. У неї все було гаразд, а ось Богдан мав проблеми. Довелося звернутися до штучного запліднення.
Перша спроба не вдалася, але друга принесла результат. Марія сподівалася навіть на двійню таке буває. Але народилася лише Соломія. І ось тепер така новина.
Як це ви нічого не збираєтеся міняти? У вас «чоловік, що приходить», а тепер буде й «батько, що приходить»?
Ні, не зовсім так. У мене будуть чоловік і дитина, які просто приходять.
Цікаво. І як ви це собі уявляєте? Батько виховуватиме дитину, а до вас приходитиме, щоб вона бачила матір?
Так. Я її не планувала, це випадковість.
А Богдан казав, що не може мати дітей?
Виходить, може! Мені треба переконатися, в яких умовах житиме моя дитина. Все ж слушно.
Твоя донька моя, і Богдан її виховує, хоч і не батько. Тепер буде його дитина, а виховуватимеш її ти.
Пані, я вас навіть не запрошую, не знаю ва
