Олесь, ти подивишся за Матвійком? гукнула Соломія в бік кімнати, поправляючи хустку перед дзеркалом. Я повернуся до вечора, близько шостої. Не забудь годувати його обідом. У холодильнику все готово, лише розігріти треба.
Субота видалася напруженою на роботі стався аврал, і керівник попросив вийти у вихідний. Ніхто, крім неї, не міг впоратися із завданням. Соломія погодилася, не вагаючись. Робота давала їй не лише гроші, а й почуття власної значущості.
Пятирічний Матвійко спокійно возився у своїй кімнаті з машинками. Соломія чула, як син щось цікаве бурмоче, імітуючи звуки двигунів. Звичайний ранок вихідного. Вона вже машинально перевірила вміст сумки, знайшла ключі, коли з кімнати вийшов Олесь.
Ні, сказав Олесь байдуже.
Соломія завмерла, рука застигла на дверній ручці. Вона обернулася, дивлячись на чоловіка з подивом.
Що?
Я не буду сидіти з дитиною, повторив Олесь, проходячи повз неї до вішалки. У мене свої плани на сьогодні.
Соломія дивилася на нього, не вірячи своїм вухам. Шість років шлюбу, і жодного разу чоловік не відмовлявся посидіти з сином. Олесь завжди був взірцевим батьком, принаймні так здавалося. Вона стояла, намагаючись усвідомити ситуацію, а він спокійно накинув куртку, взувся й пішов до дверей.
Олесю, я не розумію. Що сталося? Соломія зробила крок назустріч, але він обійшов її, наче перешкоду на дорозі.
Нічого не сталося, кинув Олесь і вийшов, не озираючись.
Двері зачинилися перед Соломією. Вона стояла посеред коридору, стискаючи ремінець сумки. Усередині все зжалося в тугий вузол. За годину їй треба було бути на роботі. За годину! Вона схопила телефон, тремтячими пальцями набираючи номер матері.
Мамо, пробач, будь ласка, почала Соломія. Мені потрібна твоя допомога. Терміново. Можеш приїхати посидіти з Матвійком?
Мати, слава Богу, не почала розпитувати.
Соломія швидко прикинула час і зрозуміла, що мати приїде занадто пізно. Вона кинулася до сусідки. Наталя Іванівна, літня жінка з квартири навпроти, завжди допомагала у скрутних ситуаціях. Соломія подзвонила у двері, майже благаючим поглядом дивлячись на сусідку, коли та відчинила.
Тіто Наталю, виручіть, будь ласка. Подивіться за Матвійком півгодини, поки мама не приїде. У мене на роботі аврал, а Олесь Олесь пішов по справах.
Наталя Іванівна лише похитала головою, але погодилася. Соломія повернулася в квартиру, швидко пояснила синові, що він трохи побуде в тітоньки, і вибігла з дому. Усю дорогу до офісу її переслідувало відчуття нереальності. Що це було? Чому Олесь так себе повів? Може, вони посварилися, а вона не помітила? Вона перебирала в памяті останні дні. Але нічого не спадало на думку. Вчора ввечері вони спокійно вечеряли, дивилися фільм. Навіть обговорювали плани на тиждень.
На роботі не вдавалося зосередитися. Соломія виконувала завдання на автоматі, а думки кружляли навколо ранкового інциденту.
Кілька разів вона намагалася написати Олесю.
«Де ти?»
«Що сталося?»
«Чому ти так вчинив?»
Але повідомлення залишалися без відповіді. Телефон мовчав. Вона перевіряла екран що
