Не спокушай долю
З висоти свого життєвого досвіду Надія зрозуміла й навіть переконана, що в житті нічого не трапляється просто так. Кожна зустріч, кожне знайомство призначене згори.
І що б там не казали про випадковість або збіг обставин, це неправда, переконано каже вона. Хтось вважає, що долю можна змінити чи обдурити, але ще нікому не вдалося. У кожного є свої скелети в шафі. Заховані глибоко, і нікому про них не варто знати, розмірковує Надія. У мене теж такі є, без цього нікуди. Але не хотілося б, щоб хтось дізнався.
Дивлячись у вікно на квітучу дику яблуню, вона згадала такий самий травневий день. Бузина пахла, коли Надя з Олесею поверталися зі школи вони тоді вчилися в десятому класі. У ті часи це був випускний, дівчата готувалися до іспитів. З дитинства вони нерозлучні подруги, жили поруч, вчилися в одному класі. Скільки таємниць і секретів було між ними! Олеся була лагідною та соромязливою, її щоки завжди горіли, як маки, а через свою скромність вони нагадували стиглі яблучка. Надя ж жвава й смілива, завжди заступалася за подругу в будь-якій ситуації.
Лесь, ну хіба ти не можеш дати відсіч, як належить? Тоді ніхто не чіплятиметься. Не соромся, вдари підручником по потилиці тому Митькові більше не буде привязувати твою косу до стільця, навчала подругу Надя.
У Олесі була довга коса, а той Митько сидів за нею і тихенько привязував її до спинки стільця. Вона навіть не помічала, а коли вставала з гупотом падала назад, і весь клас реготав. Звісно, ніхто не здогадувався, що Митько таємно закохався в неї і так намагався привернути увагу. Олесі він не подобався занадто хуліганистий і дрібязковий.
Надю, не можу я його підручником вдарити, шкода Митька, хоч він і заслуговує, відповідала Олеся.
Дарма, наступного разу я сама з ним розберуся, обіцяла Надя.
Та годі, не звертай уваги, скромно відповідала подруга.
Після школи дівчата вступили до технікуму, вирішили стати товарознавцями. Вчилися разом, і їхня дружба лише міцнішала, хоча Олеся теж трохи розкутіла. Надя зустрічалася з Женьком із іншої групи, бігала на побачення, а Олеся вечорами сиділа вдома.
Ой, Лесь, давай познайомлю тебе з другом Женька, хлопець непоганий. Жартівник, анекдоти з нього сиплються, сміялася Надя. Будемо гуляти вчетверо, Стьопа навіть питав, чи нема в мене подруги.
Ні, Надю, не хочу я таких знайомств. Ти ж знаєш, я хочу закохатися по-справжньому, раз і назавжди.
Ну й просидиш вдома, чекаючи на принца. Підем завтра з нами в кіно, запрошувала подруга.
Олесі не хотілося заважати, адже третій зайвий. Так вона вважала. І знайомитися не хотіла чекала, поки доля сама підведе її до того єдиного. Може, ще не час.
Одного разу Олеся помітила, що Надя не в гуморі:
У тебе щось трапилося? Якась ти сумна.
Посварилися з Женьком навідрямки. Прийшли в кіно удвох, а він побачив якихось дівчат, підбіг до них, сміється. А я стою осторонь, як «бідна родичка». Через десять хвилин згадав про мене. А потім увесь фільм крутив головою, озираючись на них. Після сеансу я йому все вилила.
І що він? цікавилася Олеся.
Що-що, послав мене куди подалі. Додав ще, що я йому набридла. Ну і я його відправила на Місяць… На цьому наша любов закінчилася. Нехай тільки спробує підійти! зі злістю вимовила Надя.
Женько більше не наближався. Дівчина трохи сумувала, але швидко забула.
Наближався кінець навчання, і подруги вирішили прогулятися парком. Рання весна, тепло. Дівчата йшли, жартуючи, в Олесі в руці була книжка. Раптом повз них пройшов хлопець і ненароком зачепив її книжка впала. Він одразу нахилився, підняв і вибачливим тоном промовив:
Вибачте, будь ласка, я випадково… Побачивши веселі очі дівчат, усміхнувся. Ось, візьміть. Чесно, не хотів.
Ну добре, пробачаємо, відповіла Надя, а Олеся мовчала.
Хлопець був високим, симпатичним, з блакитними очима й трохи кучерявим чолом. Їхні погляди зустрілися, і вони відразу відчули тяжіння.
«Буває ж таке», подумала Олеся, а хлопець не відводив очей.
Проте отямився і сказав:
Гриць, Григорій. Але краще Гриць.
Надя, швидко простягнула руку вона, а це Олеся.
Дуже приємно, відповів Гриць. Ви кудись поспішаєте?
Ні, просто гуляємо, відповіла Надя.
Гриць сподобався Наді. Вона вже вирішила цього хлопця не відпустить. Але бачила, як подруга позирає на нього, а щоки палають.
«Схоже, Лесі він теж до вподоби. Та з нею я швидко розберуся вона ж скромниця, по
